Був колись такий час - вісімдесяті. Багато хто, напевно, ще пам'ятають. Тоді Радянський Союз стояв ще міцно, хоча й не зовсім уже твердо, ще багато чого було не можна, але значно більше - можна. Зокрема - можна вже було дивитися американські фільми. В огидній якості й з гугнявим перекладачем, але - можна. І ми дивилися.
Герої фільмів були нам під стать - здоровенні негри з кулеметами, перев'язані стрічками ремби й кобри, Шварци в чорних окулярах - це все було саме тоді, не кажучи вже про сотні героїв попласкіше й подрібніше. Ну й сюжети теж палили запекло - злісні агенти КДБ навпіл з божевільними радянськими генералами, склянками хлещучими горілку, запекло хотіли поневолити вільну Америку, але, як і заведено, юрбами падали намертво під влучними й справедливими ударами Справжніх Героїв.
Той час пройшов. І фільмів таких більше не знімають. Тому, коли подивився фільм «Влучний стрілець», 2005 року народження, сильно зачудувався. Здалося, що ненавмисно потрапив у минуле.
У маленькій але гордій Чечні піднімають голову терористи, чомусь названі у фільмі повстанцями. Вони відновлюють занедбаний ядерний реактор і загрожують всьому прогресивному людству. Тупориле російське командування, ясний перець, ні біса не помічає, тому американцям просто нічого не залишається, як надати посильну допомогу братам по розуму, висадивши в Чечню групу захоплення, на чолі якої стоїть безстрашний і високоморальний спецназівець, відіграний актором Уеслі Снайпсом.
Не мною вже давно помічено, що в громадянина Снайпса є всього одна гарна роль - це роль Блейда. Все інше виходить у нього, як би це правильно сказати, трохи гірше. І от цей от спецназівець-снайпер виявився саме таким - гірше.
Американці, варто помітити, летять у Чечню не зовсім просто так, щоб виручити тупуватих, але в цілому не таких вже поганих росіян - справа в тому, що в них на реакторі свої інтереси - семеро громадян Америки, яких слід негайно виручити. А сам реактор можна буде стерти трохи пізніше за допомогою авіанальоту, переконавшись, що ядерне паливо звідти вже відвезли спеціально навчені люди.
Група захоплення успішно відпрацьовує завдання, звільняючи двох американських заручників, але, як прозорливо відзначив Уеслі, дивлячись з-під своїх коричневих окулярів, занадто все пройшло легко. І точно - заручники виявляються кілерами, з-під землі виростають похмурі чечени з «Калашніковими», і тільки похмурий Снайпс виявляється непоміченим, майстерно зливаючись кольором морди з навколишнім середовищем. Через годину плюс мінус п'ять хвилин він звільняє спецназівців, і, перехрестивши, відпускає на всі чотири сторони, заваливши попутно десяток охоронців, підірвавши джип і заплутавши остаточно в лабіринті реактора єдиний наявний у чеченів танк.
Наприкінці, як і слід було сподіватися, усе виявляється добре - зло покарано, чеченський командир підірваний американською ракетою, заколотний реактор узятий під контроль доблесними американськими військами. Участь російських військ в операції обмежується стоянням з тупими пиками біля фанерних рогаток на границі із Чечнею.
Насмілюся помітити, останній раз дивився таку фігню у фільмі «Примара із глибини» з Олівьє Грюнером.
Ну й звичайно, наші не були б нашими, якби переклали фільм правильно. Назва “Marksman”, тобто «Влучний стрілець», була переведена як «Людина з міткою». Дуже, дуже сильна авторська знахідка, поздоровляю. Ну й по фільму кожні п'ять хвилин хотілося довбанути по монітору, тому що переклад “Hold this position” як «Дізнайся його позицію» - це просто атас, отут навіть англійський не потрібно було знати, а просто п'ять хвилин пограти в Counter Strike, там таке на кожному кроці. Ну й повне незнання перекладачем спеціальних термінів теж звичайно запалило, але цього, власно, ніхто навіть не чекав.
У цілому - з ностальгії по вісімдесятим подивитися можна. При іншому розкладі - ні в якому разі.
