Почну цей нарис, не із загально прийнятих розповідей про режисера, чи головного героя.
Почну невеликою розповіддю про цикл книг “Джек Річер” – Лі Чайлда (псевдонім Джима Гранта). Книги про Джека Річера відомі по всьому світу, і продаються мільйонними тиражами, та десятками мов. Ні не чули? Підете і купите собі завтра книгу “Один Постріл”, за якою знято фільм? Тоді ви напевно здивуєтесь, адже ця книга є зовсім не першою в серії, а лише дев’ятою. Можливо ви дівчина, і сходите з розуму по Тому Крузу, і купите цю книгу заради нього. Але що ж натомість, в книзі Джек Річер зовсім не схожий на Тома, і навіть не сильно на головного героя фільму. Це двохметровий блондин, відставний військовий детектив, котрий колесить по штатах, без жодних документів, людина-ніхто, людина невидимка. Він скептичний, уважний, харизматичний, трішки вразливий, сильний морально та фізично. Хоча фізично Круз і не схожий на персонажа циклу романів, та основні риси характеру він зіграв просто вражаюче, відійшовши від своїх типових образів на кшталт «Місія нездійсненна» чи «Темний рицар».
Коли два роки тому був афішований вихід фільму за мотивами книги, всі фанати творчості Лі Чайлда, були збентежені; очікували що фільм знімуть на основі скоріше першої книги автора “Смертельний поверх”, сюжет якої набагато більше детективний та грандіозний, чим «Пострілу».
Акторів, які б відповідали бібліографічному опису Джека Річера в Голівуді також не знайшлось, щоб краще уявити, можна згадати молоді роки Дольфа Лунгрена, з білим волоссям, трішки вищого та статнішого.
Та студія «Paramount» зруйнувала всі стереотипи, і її вибір був більш ніж концептуальним – Том Круз, який відтворив образ Джека хай не зовнішньо, але з питанням характеру персонажу, він впорався майже бездоганно.
Вибраною ж книгою став «Один Постріл» - це одна з кращих книг циклу, хоча як скаржаться багато критиків, особливо цінителів творчості Лі - далеко не сама. Але сюжет книги, є, на погляд режисера найкращим варіантом саме для Голлівудського екшена, адже він не сильно затьмарює самого головного героя - Джека Річера.
Як не дивно але, фільм залишає незабутнє враження, з великим вкладом в це саме центральної постаті Круза. Але можна стверджувати, що Том Круз, як і Річер заслуговує, щоб бути координаційним центром фільму.
Досить вже про книгу! Якщо ви зацікавились, то можливо на ваги війни між книгою і сучасністю впаде ще одна монетка на користь книги.
Фільм є дебютом в якості режисера Крістофера МакКуоррі. Зйомки це абсолютно нова справа для нього, хоча він є не останньою людиною на голлівудських пагорбах. Адже він є видатним сценаристом таких шедеврів як «Шлях зброї», «Операція Валькірія» , «Турист», «Місія нездійсненна» та інших зіркових фільмів. Як говорить вищеперечислене - з Крузом режисер попрацював вдосталь.
На мій погляд дебют повністю вдався адже фільм перехоплює дух, та не дає глядачеві відвести погляд від екрану. За висловом одного з журналістів та оглядачів, саме такий фільм є “майбутнім американського детективу”.
Перейдемо безпосередньо до сюжету:
Фільм починається з безжалісного переміщення одинокого прицілу снайперської гвинтівки по екрану в пошуках жертв. Один постріл, два постріли, … і п’ять душ, «здіймаються до небес», лишивши на землі лише тіла… втеча, … копи…., гільза і нетямущий упереджений детектив (Девід Ойелоуо ) – все що необхідно для зав’язки типового голлівудського сюжету.
З наступного абзацу, заплутаний клубочок подій, починає розмотуватися, ниточка за ниточкою; вбицю знайдено, і камера нас поступово приводить до загадкового Джека Річера (Том Круз), а точніше він сам знаходить нас.
Неперевершена, «ідеалістка-реалістка», дочка упередженого прокурора (Річард Дженкінс) - адвокатка Хелен (Розамунд Пайк), різко вривається в сюжет. Її основне завдання: врятувати головного підозрюваного, Джеймса Барра (Джозеф Сікора), і втерти при цьому носа своєму татусеві.
«Деякі воюють заради нагород, деякі за сімейні традиції, і лише деякі – просто хочуть вбивати»
В Багдаді Барр вже вбивав невинних, чом-би йому не вбивати знову, в Штатах, переконує нас Річар. Але віртуозна Хелен задається питанням, чи не занадто це все є просто, і наймає Річара для розслідування.
І саме після цього починається екшен. Справжнє об’єктивне розслідування. Найбільший ворог підозрюваного стає одночасно його суддею та детективом, розслідуючи цю справу.
В фільмі автор ставить глядача в дилему – “Чи справді друг – є другом, а ворог – ворогом” адже підозрюваний висячи на волосці від смерті кличе на допомогу чомусь не кращого друга, а скоріше запеклого ворога, Річара.
Тут виникає і питання совісті – чи може людина яка заслуговує смерті за попередні гріхи, бути покараною за чужі, а якщо ні то чи повинна вона жити на волі?
Боротьба старих образ та нових гріхів захоплює розум, але ж є і істинний вбивця, і кому-кому, а йому на волі зовсім не місце. Через деякий час це розуміє і Джек.
Постійні відступи до уяви і інтуїції, короткі сюжети про вбитих та вбивцю, цей старий голлівудський прийом, як слід розбавляє сюжет, надаючи йому драматичності і утримує глядача біля екрану, 5 зовсім різних людей, і 1 любитель постріляти…ця життєва драма заставляє задуматися, особливо після останніх подій в Штатах та і всьому світі, взяти хоча б того ж Редіка.
Тим часом істинний вбивця, кримінальний геній, якого геніально зіграв Вернер Херцог, продовжує робити свої брудні справи. Негативні ролі також треба вміти грати і Херцогу це вдалося як найкраще.
Кращою епізодичною роллю в фільмі є безсумнівно, молода, гарненька дівчина — провокативна Сенді, неймовірна Алексія Фаст.
Музичний супровід фільму заставляє нервувати, тримає зір внапрузі, та влучно доповнює фільм.
Картина супроводжується частими бойовими сценами, та переслідуваннями на крутих тачках, притаманними відпадному екшену. Герой чомусь постійно позичає машини у всіх оточуючих (хоча з книги відомо, що в героя Chevrolet Chevelle SS 1970 року випуску) .
Мабуть єдине що залишилось в цьому фільмі від класичного образу Круза, це стиль його бійок, починаючи зі своїх перших фільмів, особливо це помітно з першої “Нездійсненної місії” , цей стиль є дуже легким, і якщо можна про це так мовити — вишуканий.
Він не потребує неймовірних піруетів в стилі Вандама чи Джекі Чана, чи величезного шуму, як в Шварца чи Чака. Прості відточені рухи, декілька помахів руки і противники падають долу.
Головна дилема 2 половини фільму: “Навіщо вбивці, платити за парковку”, спочатку цей неймовірний умовивід відставного військового детектива викликає посмішку, але потім саме це і призводить до розв’язки, показуючи геніальну інтуїцію детектива. Ось такі моменти і роблять фільм неймовірно легким та чомусь на диво приємним для перегляду, не дивлячись на такий заплутаний сюжет, що говорить про високу майстерність режисера.
Герой просто вражає своїм постійним спокоєм та врівноваженістю, мабуть головною умовою фільму, була заборона Крузу, посміхатися під час зйомок, принаймні мені так і не вдалося, знайти його посмішки в кадрі на протязі всього фільму.
Що ж за екшен, без старої гвардії, на фоні протистояння молодих героїв, відбувається баталія між старим вовком Сержантом (Робертом Дювалем) та кримінальним генієм Зеком (Вернером Херцогом) який певно звідкись з Росії, так як стверджує, що американська тюрма для нього просто курорт.... що дуже образило честолюбство Джека Річера.
Наприкінці, режисер нас радує неймовірною снайперською дуелью в кращих традиціях Counter-Strike, з влучними пострілами через стіни.
“Ти ж розумниця - тоді тобі боятися нічого”
Бойовик, детектив, драма, екшен, мілітарі та зовсім трішки прагматичного, подекуди чорного гумору, який надає фільму особливого шарму — фільм просто дивує різноманітністю використаних жанрів.
Фільм захоплює своїм сюжетом, та навіть надає особливого шарму “Пострілу” Лі Чайлда, отже якщо ви любите творчість Лі Чайлда чи Крістофера МакКуоррі (а тим паче їх обох), хочете подивитися на повне перевтілення Тома Круза, просто відпочити на одинці чи в компанії за цікавим екшеном чи детективом, подивіться неймовірний фільм — “Джек Річер”.
Олексій Холодний
