Рецензія на фільм «Віджа. Походження зла»
Чергова одержима дівчинка
Пережити втрату близької людини ніколи не буває просто. Але якщо б мати з дочками, оплакуючуми свого батька, знала, хто відгукнеться на її запрошення під час гри зі спіритичною дошкою, що викликає духів з пекла, то кілька разів би подумала, перед тим як приносити цю гру в дім...
Зняти пріквел до прибуткового, але так і не знайшовшого позитивного відгуку у серцях глядачів хоррору «Віджа», який вийшов на екрани два роки тому, вирішив режисер «Окулуса» Майк Фленеган, продовжує активно завойовувати даний жанр. Його «Віджа: Походження зла» повинна була стати не продовженням подій першої частини, а її пріквелом, тому вона відправляє глядача в Лос-Анджелес 1960-х років, чию атмосферу створюють лише костюми того часу.
В центрі жахливих подій, викликаних звичайною спіритичною дошкою, опиняється сім'я, що складається з матері Еліс і двох юних дочок Ліни і Доріс, які нещодавно втратили батька. Їм важко зводити кінці з кінцями, і ось мати вирішує влаштовувати в будинку спіритичні сеанси, щоб допомагати людям і заодно заробляти на хліб. Еліс і старша дочка Ліна знають, що це тільки вистава, але маленька Доріс продовжує відчайдушно сподіватися, що колись зможе поговорити з татом. І коли в їх будинку з'являється гра «Віджа», їм усім доводиться повірити в те, що світ примар дійсно існує. Причому найбрутальнішим чином: з повішеними людьми, зашитими ротами і кривавими вбивствами, адже від одержимих помстою примар, над якими в їх будинку один нацист проводив нелюдські експерименти, милості не дочекаєшся.
Мати сімейства тут досить мило зіграла Елізабет Різер, яка все ще намагається реабілітуватися після своєї ролі в «Сутінках», а її дочками стали Анналіса Бассо, яка вже працювала з Фленеганом над «Окулусом» і Лулу Вілсон. Героїня Бассо викликає симпатію, їй хочеться співпереживати, але що стосується малої Доріс, то від цієї дівчинки стає якось не по собі ще до її одержимості. Та й сама актриса вже ніби застрягла у фільмах жахів, і їй хотілося б побажати ролей веселіших, але в наступному році вона з'явиться в «Прокляття Аннабель 2», щоб знову всіх лякати.
Злобного духа на ім'я Маркус, який переслідує Доріс і її родину, і, одночасно, його мучителя Диявольського доктора втілив тут відомий характерний актор Даг Джонс. Ви можете знати його по ролям у «Лабіринті Фавна», де він постав перед глядачами в образах Фавна і Блідої людини з очима на долонях, дилогії «Хеллбой», де він також зіграв відразу декількох персонажів, і однієї з найстрашніших серій серіалу «Баффі — винищувачка вампірів». Саме він лякав там всіх в образі головного Джентльмена.
«Віджа: Походження зла» вийшла менш безглуздою і більш атмосферною, ніж перший фільм про прокляту спіритичну дошку, але сильно налякати вас їй навряд чи вдасться. Маючи в своєму розпорядженні талант юної Вілсон, Фленеган спробував зробити з її героїні справжнього монстра, але фільм все одно намагається лякати не цією героїнею, повзаючою по стінах і стелі, а голосними звуками і різкими вистрибуваннями в кадр всього, що тільки може вистрибнути. До того ж, автору так і не вдалося пояснити походження цієї дошки і її зла. По ідеї, вона повинна бути набагато древнішою, раз через неї деякі люди можуть встановлювати зв'язок зі світом злих духів (звичайно, хороші духи з вами спілкуватися через неї не захочуть, адже їм у раю є чим зайнятися). Але не варто під час перегляду особливо морочитися щодо деталей. Адже це просто одноразовий хоррор, випущений в переддень Хелловіна.
Грати в спіритичні ігри, коли поруч є дівчинка, яка дуже підходить на роль одержимої, ніколи не було хорошою ідеєю.
