Рецензія на фільм «Ловець снів»

Не далі як учора подивився фільму на ім'я "Ловець Снов" (Dream Catcher). Подивився тому, що поставлена вона по однойменній книжці громадянина Стівена Кінга. Саму книжку не читав, тому що зовсім немає часу, однак до згаданого громадянина ставлюся із глибоким інтересом і повагою, що збереглися ще з тих часів, коли на читання книжок час був. Ну й плюс подивитися фільму порекомендував Вєталь, а він такий - поганого не порадить. Правда, по своєму звичаю, Вєталь все знатно переплутав і оголосив, що у фільмі знявся сам Семьюел Л. Джексон. Товариша Джексона я теж сильно поважаю, особливо після мега-ролей у фільмах "Кримінальне Чтиво" і "51 Штат", тому підбадьорився не на жарт.

Оману варто розвіяти відразу - Джексона у фільмі виявлено не було, ні на початку, ні ближче до кінця. Це, звичайно, цінність фільми анітрошки не знижує, тим більше що замість одного заслуженого негра, у фільмі виявився інший, не менш заслужений, на ім'я Морган Фрімен, славний фільмом "Сім" і іншими, теж дуже славними, фільмами. Його, мабуть, Вєталь і переплутав, це й не дивно - схожі як брати.

Фільм "Ловець Снів" - він на вид складний, і не для всіх, але насправді дуже простій - про інопланетян. У кращих традиціях усієї могутньої спадщини наукової фантастики вони прилітають на Землю й починають, природно, юрбами жерти землян, а деяких - особливо підходящих - перетворювати в інкубатори для свого потомства. Уряд Сполучених Штатів вживає енергійних заходів, щоб покінчити з неподобством, він висилає озброєні ракетами "повітря-земля" вертольоти, повідомляє район висадження чужих карантинною зоною й нещадно винищує потенційних інфікованих. Але, як легко догадатися, все зовсім не нефіг робити...

У карантинній зоні збираються на милий зимовий пікнічок четверо друзів - екстрасенсів. Мега - здатності надзвичайно допомагають їм у діловому й особистому житті, але виявляються не дуже корисними в справі унюхування небезпеки. Очухуются вони, тільки втративши половину особового складу, а поки міркують, що робити, в одного з тих, що залишилися, вселяється злісний прибулець і починає вертіти їм як захоче. З боку армії США діє злісний вояк Фрімен, головна думка мов якого "мочити всіх виродків!", і думаючий солдат Том Сайзмор, що не цілком згодний зі своїм твердим командиром і зрештою зраджує його.

Ближче до кінця фільму фінальна мета прибульців стає ясна нам наскрізь - напрудить у місцеве водоймище, щоб жителі Бостона, що нічого не підозрюють, напилися отруєної води й самі перетворилися в інопланетян. Не вийде! На перехоплення вилітає Фрімен і виїжджає схудлий і спалий з обличчя Сайзмор разом з останнім з екстрасенсів. Спільними зусиллями злісний американський командир нейтралізований, стратегічний запас бостонської питної води під надійним доглядом, мерзенний інопланетний прибулець чесно заборот добрим інопланетним прибульцем. Все як треба, одним словом.

З моментів, що радують очі, - відмінні зйомки, розумна суміш ужастика й среденої руки бойовика, правильні спецефекти й загальна концепція - тільки так і треба надходити з інопланетянами з далеких світів, мочити без розмов. Звук теж непоганий, хоча й не вражає барабанну перетинку... але непоганий. Переклад - традиційно відстойний, покриває приблизно 70% тексту, не більше.

Що особливо сподобалося - зовнішність прибульців, вертолітна атака на літаючу тарілку, гра громадянина Фрімена.

Що не сподобалося - момент збиття вертольота з пістолета, гра громадянина Сайзмора.

Взагалі - вийшло непогано, рекомендую.