Рецензія на серіал «Доктор Хаус»

Люди брешуть. Теза, яка протягом всього серіалу дозволяє акцентувати увагу на розгадці тих випадків, які не можуть зрозуміти ніякі інші діагности, крім доктора Хаус.

Алкоголік і наркоман, який не голиться, й із тростиною, який користується послугами повій і грає на найболючіших моментах життя оточуючих його людей. Але проте - єдиний, найкращий діагност тих випадків хвороб, від яких відмовляються інші доктори.

Хаусу властива проникливість і тонкий, англійський гумор. Неймовірне прагнення лікувати хворобу, а не пацієнта призводить до того, що Хаусу легше повірити й зробити те, що він каже, ніж зрозуміти відразу звідки він знає, що відбувається в тому або іншому випадку з людиною.

Два «Золоті глобуси» 2006 і 2007 року. Дійсно, неможливо часом стриматися від сміху, коли він корчить пику зображуючи 8-річного або просто жартує над голов-лікарем Кадді. Заразливий серіал і заразливо-приємна гра на емоціях, почуттях і переживаннях.

Троє кращих випускників медуніверів, були обрані Хаусом, для дослідження й діагностування «смертельних» або невиліковних іншими випадків. Кожний зі своєю історією й своїми особливостями, якими вміло вдається користуватися цьому психологові-наркоманові.

Я нікчемний, так, у мене проблема - я наркоман. Доктор Хаус визнає свої проблеми, як визнає й те, що йому наплювати на навколишніх. Його нога змусила приймати наркотики, щоб впоратися з болем, щоб бути в тонусі. Але проте він з легкістю ламає собі руку, щоб не почувати біль у нозі й наслідки інтоксикації, коли сперечається з Кадді на тиждень про те, що не буде приймати вікадин. Звичайно, за це він одержить відгул у госпіталі.

Серіал знятий без супер реалістичних спецефектів і часом не зовсім приємно дивитися на іграшкові бактерії в крові пацієнтів. Але все це з легкістю перестаєш помічати, коли намагаєшся простежити за ланцюжком міркувань Хауса. Часом навіть не зрозуміло, як можна було діагностувати рак по плямі на сорочці, але лікар-онколог дійсно його підтверджує.

В цьому сама суть, бачити правду за словами пацієнтів. Наркоман, моральний виродок? А щораз брати на себе відповідальність за життя невиліковного пацієнта?

Приємний серіал, значний внесок психологічних розв'язок, заморочок, накладень реальностей у словах пацієнтів з легкістю розплутується підопічними Хауса за його дорученням, допомозі й підказкам. Так, влізити до чужих квартир (якось квартира глав-доктора Кадді) неправильно, але адже на коні життя людей. Хаус справляється й із цією відповідальністю.

Грубий і цинічний, брудний і нікчемний, мізантропічний і різкий, але в той же час унікальний і неповторний. Це не ER або інший медичний серіал, це щось неповторне.

Його асистенти(молоді й багатообіцяючі лікарі): імунолог Еллісон Камерон (), невролог Ерік Форман (Omar Epps) і реаніматолог Роберт Чейз (Jesse Spencer). Інші його соратники - доктор Джеймс Вілсон (Robert Sean Leonard) (онколог і, можливо, єдиний друг Хауса) і доктор Ліза Кадді (Lisa Edelstein), ендокринолог, а також завідувачка лікарнею. Сам же доктор Хаус - англійський актор Х’ю Лорі ().

Майже всі епізоди серіалу починаються поза стінами лікарні, де працює Хаус. Це дозволяє нам побачити деякі з причин, які призводять до наслідків - хвороб пацієнтів, які далі протягом усього епізоду під керівництвом Грегорі Хауса дозволяє комманд, за допомогою диференціального аналізу.

Дуже цікавим є небажання Хауса виконувати свої обов'язки в клініці. Постійні суперечки Кадді й Хауса, розбавляють діагностику основного пацієнта веселими, нетрадиційними підходами до діагностики «дивних» пацієнтів з палати #1.

Загалом, дивитися серіал всім не відриваючись. :)