Рецензія на фільм «Дівчина у павутинні»
Не та дівчина з тату дракона

У 2011 році Девід Фінчер представив свою екранізацію шведського детективного роману-бестселера «Дівчина з тату дракона», головні ролі в якій виконали Руні Мара і Деніел Крейг, і вона миттєво стала культовим фільмом, справжньою класикою жанру детективний трилер і отримала 5 номінацій на «Оскар», в одній з яких навіть здобула перемогу. Стіг Ларссон написав ще дві книги про дівчину з тату дракона Лісбет Саландер, тому після успіху творіння Фінчера зйомки продовження її пригод були неминучими. І ось після 7 років переписування сценарію на екрани виходить «Дівчина у павутинні», заснована на романі вже іншого письменника, з іншими акторами і режисером, але все ще претендує на лаври тієї ж франшизи.

Довгий час студія Sony Pictures намагалася утримати в цій серії Мару і Крейга, але коли вони пішли разом з Фінчером, продовження «Дівчини з тату дракона» повисло на волосині. Не бажаючи відпускати мрії про прибуткову франшизу, студія знайшла вихід і з такої безвихідної ситуації – вони вирішили зняти не сиквел, а перезапуск, запросивши в нього режисера Феде Альвареса, який створив хітовий горор «Не дихай». В основу нової глави був узятий роман не Ларссона, а Давіда Лагеркранца, який очолив книжкову серію про Саландер після смерті культового письменника, а на ролі Лісбет і Мікаеля взяли нових акторів, один з яких – швед, але подати «Дівчину у павутинні» під соусом «Дівчини з тату дракона» їм все одно не вдалося.

Ця багатостраждальна картина від Sony знову переносить нас у холодну Швецію, показуючи її кримінальний світ, звірячі злочини і впливових садистів, які вважають, що можуть відкупитися грішми від будь-якого судового процесу (так, у Європі теж існує корупція, уявляєте?). Але є одна інстанція, яка не візьме гроші, – вірніше, вона сама їх з легкістю може перевести з будь-якого рахунку куди завгодно, – і подбає про те, щоб злочинець був покараний. Так, як він карав своїх жертв. Звуть її Лісбет Саландер, і вона нічого не боїться. Геніальна хакерка з фотографічною пам'яттю, яка може зламати все що завгодно, і готова прийти на допомогу кожному, хто попросить, дізнається про небезпечну нову програму, яка може контролювати через супутники всі ядерні ракети у світі, і вирішує не допустити, щоб вона потрапила в руки бандитів. А по ходу справи їй доводиться поглянути в обличчя своєму жахливому минулому в особі загубленої сестри Камілли, яка повернулася, щоб помститися.

Підкоривши глядачів і критиків в образі королеви Єлизавети II в серіалі «Корона», Клер Фой вирушила підкорювати великий екран, з чим поки справляється досить успішно – «Дівчина у павутинні» стала третім фільмом з її участю, який вийшов на екрани в 2018 році. Після виходу Мари, яка була номінована за цю роль на «Оскар», студії було життєво необхідно для збереження франшизи знайти нову Лісбет Саландер, і як тільки Фой з'являється у першій сцені «Дівчини у павутинні», не залишається сумнівів, що вона – Лісбет. Але, на жаль, на цьому – і на прекрасних шведських пейзажах – плюси даної екранізації закінчуються.

Якщо Фой стала хорошим попаданням в персонаж відомої героїні, то Сверрір Гуднасон абсолютно не Мікаель Блумквіст. Якби не кілька сцен в редакції журналу «Міленіум», то його можна було б прийняти за будь-якого іншого знайомого Лісбет, від якого мало користі. У трилогії «Дівчина з тату дракона» вони з Лісбет як Холмс і Ватсон: допомагають одне одному, доповнюють одне одного, разом ведуть розслідування та рятують життя. А яка у Мікаеля і Лісбет була хімія у фільмі Фінчера! Аж іскри летіли! Але тепер на місці іскор залишився лише остиглий попіл, оскільки між Фой і Гуднасоном абсолютно нічого немає, крім безкрайніх засніжених шведських просторів. Від їхніх складних і пристрасних відносин на екрані не залишилося й сліду, хіба що одна фотографія, яку коханка Лісбет знаходить в її старих речах.

Роль головної лиходійки «Дівчини у павутинні» відвели Каміллі Саландер, яку втілила зірка торішнього науково-фантастичного трилера «Той, хто біжить по лезу 2049» Сільвія Гукс, але там образ у неї був набагато яскравішим. Так, її Камілла носить яскраво-червоний костюм, який ефектно виглядає на тлі снігу, і вибілила свої брови в тон світлому волоссю, але як би актриса намагалася, сценарні огріхи не дають їй стати крутою лиходійкою, чи хоча б тою, яка запам'ятовується. А те, що всі трейлери та ТБ-ролики сурмлять про те, що вона – сестра Лісбет і головна антагоністка, є одним гігантським провалом промо-кампанії фільму, оскільки такий абсолютний спойлер забирає у нього головну детективну складову. Виходить, що «Дівчина з тату дракона» тримала в напрузі увесь час і змушувала всі дві години гадати, хто ж вбивця Харієт Вангер, а «Дівчина у павутинні» змушує лише гадати, коли це все закінчиться.

Студії Sony варто було зробити все, щоб Фінчер, Мара і Крейг повернулися в продовженні, і продовженням повинна була б бути екранізація другої книги Ларссона з циклу «Міленіум», а не ось цей спін-офф, який не вписується у франшизу, з іншими героями та історією, яка слабо відповідає канону. З одного боку Sony намагається змусити тих, кому сподобалися книги про Лісбет та їхня «Дівчина з тату дракона» знову розкрити свої гаманці ширше і піти в кіно на «Дівчину у павутинні», але з іншого фільм Альвареса явно знятий для тих, хто не читав книги і не особливо уважно дивився фільм Фінчера, оскільки тут є безліч невідповідностей з тією Лісбет, яку грала Мара.

Історія про те, що вона втекла від батька і залишила сестру з ним, як і заяви Камілли про те, що Лісбет її не врятувала і не помстилася батькові, є повною маячнею, оскільки Лісбет визнали божевільною саме через те, що вона в 12 років підпалила батька і залишила його інвалідом, а у другій і третій книгах Ларссона вона як раз займається тим, що мстить йому. Події фільму Альвареса відбуваються після третьої книги, судячи з того, що Лісбет знову може повністю розпоряджатися своїм життям, і держава більше не веде за нею жорсткий контроль, але разом з цим оригінальна трилогія раз у раз ігнорується у спробі створити щось більш масштабне і, як думають боси Sony, прибуткове в дусі Джеймса Бонда, але не вийшло. Початок фільму показує справжню Лісбет, яка рятує жінок, яких б'ють і гвалтують впливові чоловіки, і в цьому вся вона. Вона хоче допомогти і добитися справедливості для тих, кому в цьому відмовляє суд. Вона – народна месниця. Як раптом її втягують в міжнародну шпигунську змову, де мова йде про контроль всіх ядерних боєголовок у світі, і тепер хакерці-самітниці доводиться без перебільшень рятувати всю планету. Чи не надто багато бойовиків про Бонда переглянули ті, хто це писав і знімав? Схоже, що надто багато.

Не можу рекомендувати «Дівчину у павутинні» до перегляду тим, хто любить «Дівчину з тату дракона» з Марою і Крейгом, оскільки новий фільм вас дуже розчарує; як не можу рекомендувати її і тим, хто не дивився першу частину, оскільки тоді ви подумаєте, що це нудна історія, хоча насправді пригоди Лісбет Саландер і Мікаеля Блумквіста, які написав Ларссон, – шедевр світового детективу. Адаптація Альвареса порадує хіба що шанувальників Фой, які хочуть побачити її в образі брутальної хакерки. А іншим – дивитися правильну «Дівчину з тату дракона».

Щоб зіпсувати історію про велику книжкову і кіношну героїню, потрібно дуже сильно постаратися. І в даному випадку Sony перестаралися.