Рецензія на фільм «Бамблбі»
Перша пригода улюбленого автобота
Франшиза «Трансформери» в останні роки пішла на спад, оскільки фільми Майкла Бея стали повторюватися, а сюжетні повороти за участю короля Артура і нацистів у п'ятій главі «Трансформери: Останній лицар» і зовсім розчарували навіть самих затятих шанувальників тривалого протистояння автоботів і десептиконів. «Трансформерам» терміново потрібен був перезапуск, і Бей знайшов вихід – сольний фільм про найулюбленішого автобота глядачів – «Бамблбі».
Щоб вдихнути у франшизу нове життя, фільм про Бамблбі вирішили зробити окремим від основної історії, тобто не продовжувати її в нашому часу, а навпаки, заповнити прогалини глядача в знайомстві з жовтим автоботом і показати його першу подорож на Землю та першу дружбу з людиною. Бей залишився продюсером спін-оффу, вдало поступившись режисерським кріслом талановитому Тревісу Найту, який хоча і працював раніше виключно з мультфільмами, зате вже отримав за свою роботу 2 номінації на «Оскар». У його арсеналі опинився чудовий сценарій Кристини Годсон, яка також написала наступний фільм про Харлі Квінн «Хижі пташки», і разом їм вдалося створити унікальне кіно про світ трансформерів, яке чіпляє за душу.
«Бамблбі» починається з епічної битви автоботів і десептиконів за Кібертрон, і цей відкриваючий епізод, який показує ретро-трансформерів, включаючи Оптимуса Прайма та Бамблбі, є одним з найяскравіших моментів усієї франшизи. Навіть вибухи Бея не вражають так, як це повне занурення в рідний світ трансформерів, який розриває війна. І коли Бамблбі летить звідти на Землю, щоб врятувати повстання, в його прекрасних блакитних очах відбивається стільки болю, що складно не перейнятися до нього співчуттям. У цьому епізоді він ніби знову викрадає наше серце, і після вже неможливо відірватися від розповіді. Адже це майже двогодинний фільм, знятий про нашого улюбленого трансформера.
Після охопленого вогнем Кібертрона сюжет відправляє глядача в невелике каліфорнійське містечко Брайтон Фоллз, де в 1987 році живе юна бунтарка Чарлі Вотсон, яка дуже сумує за своїм покійним батьком. Вона працює в ремонті автомобілів і намагається полагодити стару тачку, над якою вони працювали разом з татом. І в цей важкий для дівчини час доля зводить її зі стареньким Фольксвагеном Жуком, під чиїм капотом б'ється серце іншопланетного трансформера. Чарлі та Бі обидва потребують одне одного, і їхня дружба стає серцем цієї історії, яка також не обходиться без підступних десептиконів і спасіння світу.
Чарлі втілює актриса Гейлі Стайнфелд, яка в 14 років отримала номінацію на «Оскар» за фільм «Залізна хватка», і якщо раптом ви ще не бачили її в кіно, то вона швидко підкорить вас своєю безпосередністю і бойовим духом у «Бамблбі». Її Чарлі є в рівній мірі відважною і вразливою; після смерті батька вона замкнулася в собі, але відкривається Бамблбі, який втратив свою пам'ять і теж відчуває себе розгубленим і самотнім на чужій планеті. Вони розуміють одне одного без слів і готові боротися одне за одного і зі спецзагонами секретної організації «Сектор 7», на яку тут працює Джон Сіна, і з безжальними десептиконами, які прибули на Землю слідом за Бамблбі, щоб знищувати всіх і вся.
Незважаючи на те, що події Бамблбі відбуваються до подій перших «Трансформерів», даний фільм показує величезний прогрес для франшизи. Він концентрується на історії дружби Бі та Чарлі й не намагається вразити глядача великою кількістю вибухів і спецефектів, тому кожен екшен-епізод виглядає цікаво і неперевантажено. Найт і Годсон прекрасно розуміють, що бездушною комп'ютерною графікою глядача не візьмеш, і з усіх сил намагаються зробити цю історію якомога більш людяною, веселою і зворушливою, щоб глядач не був стороннім спостерігачем, а співпереживав героям і вболівав за них усі ці дві години, і щоб після йому не захотілося б з ними розлучатися.
Крім заповнення деталей біографії жовтого автобота, наприклад, як він втратив свій голос, «Бамблбі» розкриває важливий момент міфології даного всесвіту – виявляється, що трансформери жіночої статі все-таки існують! На Бі полюють десептикони Дропкік (Джастін Теру) і Шаттер (Анджела Бассетт), і остання з них безумовно є жіночої статі. У п'ятих «Трансформерах» Бей спробував урізноманітнити цей всесвіт, показавши Квінтесу, але через жахливий сюжет вона насилу запам'ятовується разом з усім фільмом, а ось Шаттер – поза сумнівами крута лиходійка, яка вміє і битися, і хитро маніпулювати ворогом. Тепер хотілося б побачити жіночого автобота, так що цій франшизі ще є куди розвиватися і чим дивувати.
На додаток «Бамблбі» радує відмінним саундтреком із хітів 80-х та відсиланнями до стрічок легендарного режисера Джона Г'юза – зокрема головному герою припадає до душі його «Клуб „Сніданок“». Так, Найт прекрасно знає, чим підкупити глядача, який ностальгує за тими часами й любить кіно та музику 80-х, і за цю атмосферу в дусі ретро йому окреме спасибі.
«Бамблбі» – безумовно один з найкращих фільмів про трансформерів і один з найдобріших фільмів цього року, який можна сміливо дивитися всією сім'єю. Нехай він і показує сонячне літо, але відмінно підійде для перегляду в цю новорічну пору, оскільки тут же підніме ваш настрій і зігріє серце своїм теплом.
