Рецензія на фільм «Емма»
Цей прекрасний світ Джейн Остін
У невеликому мальовничому англійському містечку, улюбленому місці дії романів знаменитої письменниці Джейн Остін, цвітом вищого суспільства є молода, розумна і красива дівчина Емма Вудхаус, яка любить зводити людей разом. Їй здається, що вона прекрасно знає, хто кому стане гарною парою, хоча сама зареклася виходити заміж. Тому незабаром після одного успішного шлюбу друзів Емма вирішує влаштувати ще один, і тут її самовпевненість грає злий жарт, і вона сама опиняється в центрі любовного трикутника, потім чотирикутника, який перетворюється на п'ятикутник, і, здається, тільки диво зможе все розставити на свої місця. Диво під назвою «справжнє кохання».
Остін написала один зі своїх найзнаменитіших романтичних романів «Емма» на початку 19 століття, проте і через більш ніж 200 років він як і раніше залишається актуальним. Зокрема через свою яскраву в усіх сенсах головну героїню і її непростий характер. Якби Емма Вудхаус жила в 2020 році, то напевно вела б Instagram, ходила б з подругами на бранчі в модні ресторани і одягалася б в шоурумах. Тобто була б популярною it-girl (або influencer-girl), якою всі хочуть стати чи, хоча б, з якою всі хочуть дружити. Адже в її маленькому містечку весь вищий світ крутиться саме навколо Емми - всі захоплюються її стилем, манерами і красою та слідують її порадам. Зокрема нова вихованка місцевого пансіону Гаррієт Сміт, для якої у Емми вже є відповідний кандидат в чоловіки. А вона ж ніколи не помиляється. Принаймні Емма в це свято вірить.
Перед нами одна з кращих героїнь 23-річної актриси Ані Тейлор-Джой, на рахунку якої вже є близько 20 ролей. Незважаючи на те, що «Емму» екранізували вже багато разів і будуть продовжувати екранізувати, напевно, до кінця світу (оскільки це дійсно нетлінна класика), Емма Вудхаус в блискучому втіленні Тейлор-Джой вийшла не схожою на жодну іншу Емму з фільмів чи серіалів. Вона так органічно виглядає в цьому образі, що здається, ніби цю роль придумали спеціально для неї незадовго до зйомок, а не написали в 1815 році. Тейлор-Джой виглядає в цій адаптації дуже аристократичною і одночасно сучасною, і завдяки харизмі актриси спостерігати за романтичними пригодами її Емми – одне задоволення.
На роль містера Найтлі, головного героя «Емми», вибрали актора Джонні Флінна, і хоча йому вже 36 років, вони з Тейлор-Джой весь фільм виглядають як чарівні підлітки, які вперше закохалися. Від їхньої екранної хімії аж іскри летять, особливо, коли їхні герої сваряться, що буває досить часто, оскільки містер Найтлі – єдина людина з оточення Емми, яка вміє повернути її з неба на землю і не боїться висловлювати їй своєї розчарування і невдоволення, коли Емма занадто заграється чужими життями і заподіює оточуючим біль. Вона може голосно з ним не погоджуватися, але в душі цінує свого давнього друга саме за його прямоту, адже це не дозволяє їй перетворитися на егоїстичного монстра.
І хоча з перших сторінок книги і сцен фільму очевидно, що містер Найтлі ідеальний для Емми, Емма спочатку мріє зовсім про іншого чоловіка – загадкового Френка Черчілля, якого грає Каллум Тернер. Емма вважає, що вони з Френком дуже підходять одне одному за положенням, а його загадкова натура додає цій грі інтриги і гостроти. І, як не дивно, саме це захоплення відкриває і Еммі, і містеру Найтлі очі на їхні справжні почуття. Ті незручні моменти наприкінці, коли вони ось-ось зізнаються в коханні – це так зворушливо і мило одночасно. У жодній іншій сучасній мелодрамі ви такої щирості і незручності від кохання. що переповнює, ви не побачите, оскільки там герої зазвичай тиснуть на жалість і намагаються викликати сльозу, тоді як «Емма» поспішає порадувати ваше серце та викликати у вас посмішку незалежно від вашого сімейного стану.
У романі Остін є багато другорядних персонажів, які наповнюють життя головної героїні в її маленькому містечку, і тут на всі ці ролі були підібрані чудові британські актори. Наприклад, Джош О'Коннор (містер Елтон), Таня Рейнольдс (місіс Елтон) та Міранда Гарт (міс Бейтс) влаштовують міні-бенефіс в кожній своїй сцені, не даючи нудьгувати і частенько викликаючи не тільки сміх своїм тонким британським гумором, а й бажання аплодувати їхньому виступу. Проте справжніми зірками другого плану тут є чарівна Міа Гот (Гаррієт Сміт) і неперевершений Білл Найї (містер Вудхаус). Найї просто незрівнянний в образі батька Емми, який вічно боїться захворіти, і ті сцени в церкві та біля каміна з його участю – це сміх до сліз.
Під час перегляду «Емми» насилу віриться, що це режисерський дебют для Отем де Вайлд, яка раніше знімала кліпи. Її увазі до деталей і любові до пастельних кольорів позаздрив би сам Вес Андерсон, а костюми, зачіски і декорації заслуговують по окремій номінації на «Оскар», оскільки їх хочеться розглядати з усіх боків. Де Вайлд зняла не тільки вірну оригіналу, але й по-своєму прекрасну і неповторну адаптацію культового роману, причому зробила це неймовірно стильно, з якого боку не глянь. Естети і любителі творів Остін напевно оцінять цю смачну цукерку, а не фільм.
«Емма» безперечно порадує і налаштує на весняний і романтичний настрій шанувальників творчості Остін та британських костюмованих фільмів, які ніби переносять на декілька століть назад у часі в прекрасний світ виряджених леді та джентльменів, які збираються на бал чи на пікнік на природі з тими неймовірними тістечками. Так що це відмінний спосіб для будь-якого кіномана відкрити для себе весну.
Якщо Емма взялася влаштувати ваше особисте життя, будьте готові до всього. І пам'ятайте, що навіть така блискуча дівчина, як вона, може іноді (часто) помилятися в амурних справах. Адже справжнє кохання дуже складно пояснити і спрогнозувати з точки зору логіки.
