Замітка про фільм "Час відьом"

Нещодавно подивився-таки в кінематографічному театрі фільм «Час відьм» з Ніколасом Кейджем і Роном Перельманом. Фільм ніби сам про середньовіччя, містику, злісні заруби на мечах і плазуючих по стелі бабусь, а я таке люблю, тому на перегляд відправився з інтересом. Ну і, загалом, залишився не розчарований.

Фільм починається зі сцени повішення трьох передбачуваних відьом в неназваному містечку, десь на початку 14 століття. Після повішення відьом завбачливо топлять (щоб не воскресали), але місцевий священик вимагає витягнути трупи з води, щоб він міг прочитати над ними спеціальні соломонові вірші і остаточно убезпечити від воскресіння. Солдати, які проводили страту прикро іржуть над попом і звалюють, маючи на увазі, що святому батькові доведеться зайнятися цим самостійно. Адже і так видно - всі троє померли, після послідовного повішення з утопленням шанси залишитися в живих різко зменшуються. Але священик - завзятий хлопець, він приймається витягати тіла і бурмотіти щось над ними. І ось рівно з третьою відьмою йому сильно не щастить, тому що вона все-таки оживає, і прочитати над нею потрібні слова вже не виходить.

Сцена поставлена відмінно, коли мертва відьма рвонула з-під води, багато хто в залі підстрибнув. І відразу встановилася дуже спеціальна атмосфера, вкрай необхідна для розповіді добротної історії про відьом і демонів. Що характерно, вона не пропадала аж до самого фіналу.

Читати повністю тут.