Рецензія на фільм «Гра на пониження»
Аутсайдери проти банківської самовпевненості
У 2007 році банки США, які стоять усією своєю вагою на ненадійних іпотечних кредитах, почали йти на дно. Банкрутства, падіння акцій, спроби зменшити втрати з допомогою державних коштів в короткі терміни зачепили банки інших країн, існуючі в одному фінансовому полі, що вдарило по економіці в світовому масштабі. Такі неосяжні руйнування, що сталися з «надійною» системою, на якій багатіли багато хто. Але нікому з них не приходило в голову, що безкоштовний сир буває тільки в мишоловці, а мишоловки захлопуються. Зате такий результат подій передбачало кілька аутсайдерів фінансового світу, і вони вирішили, що зможуть отримати з цього чималий зиск.
Режисер Адам МакКей, який прославився комедіями з Віллом Ферреллом, вирішив відступити від звичного жанру і зазіхнути на реальні історичні події, які стали переломними для сучасної економіки. Фінансовий обвал, що стався на ринку США в 2007-2008 роках, потім хвилею прокотився по всьому світу, і його наслідки все ще множаться у багатьох країнах. Над такою темою вже точно не пожартувати... чи все-таки частка гумору – здорової іронії та цинічного сарказму – просто необхідна, щоб розібратися, що ж тоді пішло не так, хто знав, що так станеться, і зумів на цьому обвалі заробити?
Все починається з фінансиста Майкла Беррі, який любив перераховувати те, що інші вважали стабільним прибутком. Поки що банківські службовці за хороші відсотки продовжували роздавати кредити на житло направо і наліво, Беррі вирахував, що іпотеки з найвищим рейтингом є фікцією і потягнуть весь Волл-стріт на дно вже незабаром. І він зробив те, що роблять ці самі банки: вирішив заробити на повітрі. Він запропонував їм страхову угоду на велику суму, на якій заробить, тільки коли ринок нерухомості впаде. А до цього Беррі зобов'язався виплачувати пристойний відсоток. Банки вважали його божевільним і, задоволено потираючи руки, згодилися привласнити його гроші. Тільки даремно вони раділи, адже фінансист дійсно побачив мильну бульбашку з кредитів, яким ті оточили себе. І коли та лопне, Беррі, а крім нього ще кілька метикованих хлопців значно примножать свої активи. Крістіан Бейл підкорює в такому образі. Це одна з кращих ролей його зрілого періоду, який, хочеться, щоб ніколи не закінчувався. Він одягнений тут в просту футболку і шорти, ходить в офісі босий, слухає важкий рок, коли розмірковує, і його фінансовий геній, мабуть, найхаризматичніший персонаж фільму. Ніби рок-зірка економічного світу.
Другий раз за останні дванадцять місяців дивує і вражає Стів Карелл. Спершу «Мисливець на лисиць», тепер «Гра на пониження», і незважаючи на те, що останній фільм частково є комедією, його роль тут зовсім не комічна. Навпаки, його Марк Баум є одним з найбільш серйозних персонажів цієї історії, чия особиста трагедія дозволила йому краще за всіх розкритися і запасти в душу. З основної четвірки за весь фільм саме він проходить найдовший шлях, і вони з героєм Бейла в результаті опиняються у МакКея майже на одному рівні по своїй важливості.
Не всі банківські службовці були абсолютно сліпі і не помічали, що самі собі копають яму, та один спритніший з них хлопець вирішив також взяти участь у виграшній справі і поставити проти банків. Джаред Веннетт, володіючи банківською хваткою і одночасно бажанням опустити Волл-стріт, виявляється досить корисним спільником у цій справі. Втілює його Райан Гослінг, який вже більше двох років не з'являвся на великому екрані, встигнувши за цей час дебютувати в режисурі, тому бачити його знову в кіно, та ще й з такою зачіскою з минулого – подвійне задоволення.
В більш скромній ролі з'являється тут бородатий Бред Пітт, що втілює параноїдального економіста і, в певному сенсі, філософа, який виступає за повернення до органічної їжі власного виробництва. «Гра на пониження» є його продюсерським проектом, ніж акторським. Як і у «12 років рабства», він знову вибрав собі скромного і такого, що не занадто кидається в очі персонажа, який виступає в ролі мудреця-спостерігача, який не лізе в перші ряди, але і не залишається зовсім осторонь.
Компанію в цій грі проти банків зазначеним вище акторам склали Джеремі Стронг, Хаміш Лінклейтер, Рейф Сполл, Фін ІВіттрок і Джон Магаро. Нічого про них не чули? Не біда, на Уолл-стріт про їх персонажів спершу теж ніхто ні слухом, не духом, але вони вирішили не упускати свій шанс. Ці актори ні в якому разі не пасують перед відомими іменами в першому ряду фільму. Кожен з них знаходиться на своєму місці, їх персонажі відмінно прописані, і спостерігати за власниками менш гучних імен не менш захоплююче, ніж за «великою четвіркою». Жіночих персонажів тут дуже мало, тому не звернути увагу на ефектну Мелісу Лео неможливо.
Щоб зняти комедію про дефолт, причому настільки вдалу, живу, розумну і місцями зворушливу, треба володіти неабияким талантом. МакКей дуже намагався висловлюватися доступним для глядача без економічної освіти мовою, пересипаючи події вставками, де знаменитості, серед яких Марго Роббі в пінній ванні, пояснюють складні терміни. Не факт, що після перегляду «Гри на пониження» ви на всі сто відсотків розберетеся, що там і до чого, але кінокартина дозволяє хоча б у загальних рисах змалювати причинно-наслідковий ланцюжок подій, які підкосили світову економіку, побачити, що таке Волл-стріт, і до чого призводить людська жадібність.
Цілком імовірно, що «Гра на пониження» викличе у вас бажання розібратися в цій історії більш грунтовно, адже ми живемо в світі, яким правлять банки, і дуже корисно знати, що в них діється і до чого це призводить. Для цього і існує книга Майкла Льюїса, яка лягла в основу кінострічки.
Мало хто відмовиться заробити гроші на порожньому місці. Але якщо великі банки вважають себе розумнішими за купку аутсайдерів, тверезо дивляться на речі і не витають у хмарах з доларів, то аутсайдери це якось переживуть. Коли отримають від цих збанкрутілих банків мільйони прибутку.
