Новини кіно. Сторінка 1632

Як будь-якій нормальній людині, мені властива послідовність. Тобто, якщо вже почав щось, то потрібно це обов'язково закінчити. Пам'ятаю, почав якось копати канаву - закінчив тільки через три дні. Знатна канава була. Глибока.

Але бувають і менш запущені випадки. От, скажемо, днів так... трохи назад відписався я з приводу відмінного онєме «Забійний ангел Докуро-тян», і в цьому відписанні згадав про шедевр того ж самого режисера Мідзусіми Цутому, який називається «Великий магічний перевал» (“Dai Mahou Touge”). Як і заведено, його я теж дивився, і він мені дуже сподобався. Більше того - я його дивився ще до « Докуро-тян», і тому був взагалі в повному захваті. Докуро-тян, щоправда, мені трохи більше сподобалася потім. Але є думка, що варто розповісти й про це онєме. Тому що воно того варто.

Оскільки про камрада Цутому досить розказано в замітці про забійного ангела, перейдемо безпосередньо до обговорення сабжу. А сабж, як стане ясно згодом, являє собою логічний розвиток творчої, укуреної вщент, ідеї режисера, сценариста й іншої челяді.

От вам - Земля. А от, я вибачаюся - Магічне Королівство. І там живе така собі принцеса Пуніе. І вона, звичайно, теж магічна. І їй тепер потрібно рік прожити на Землі, щоб здійснилося призначене. А хто їй буде заважати - все сгинуть як собаки, всі подохнуть без покаяння.

І ось після цього милого прологу починається власно мульт. Складається він усього з восьми двенадцятихвилинних серій (правда, деякі воліють вважати, що там чотири двадцятичотирьоххвилинні стандартні серії, але ми ж знаємо правду!) Плюс ще є чотири хвилинних спешла, але зараз мова не про них.

Скажу чесно, перша двенадцятихвилинка мені якось не пригледілась. Ні, смішні моменти там мають місце, взяти хоча б овочі-самураї, але все-таки це не зовсім те, що очікувалося. Немає тієї чорної розгульності й лиховісного гумору. Навіть було якось дивно. Але потім почалася друга серія...і їй можна пробачити все, включаючи народження Гітлера, Дмитрика Білана й Вєрки Сердючки. Історія про те, як Пуніе шукала собі талісман (ака маскота), за загальним розжаренням цинізму й жорстокості затьмарює взагалі все, що я бачив до цього в аніме, а пародійний елемент неабияк додає в оповідання всього. Ну й далі, загалом, гірше не стало. Історія про сестер-близняток Пуніе - черговий шедевр у трьох частинах, особливо мені сподобалася перша, з мега-демоном. А історія про написання іспиту й вертолітню атаку... Ах, шарман! - як сказав би сліпий шарманщик П'ю. І випив, до речі.

Іншими словами, за розжаренням кавайно-жорстокого гумору «Перевал» нітрохи не поступається «Забійному ангелові». Але різниця, проте, є, і до того ж істотна.

«Забійний Ангел» значно сумирніше й безшабашніше. Якщо Докуро й збиває Сакурі голову, якщо й хльостає кровища фонтаном, то згадана голова відразу прилаштовується назад, а кров сама собою випаровується, начебто її й не було. Сама Докуро, не дарма ж ангел, не зла по своїй сутності, і цілком нормальна. Ну, наскільки може бути нормальним ангел. З Пуніе ситуація зовсім інша - це розважлива вбивця-психопатка, яка йде до своєї мети, методично використовуючи й при необхідності знищуючи всіх, хто стоїть в неї на шляху. Звучить винятково суворо, і так воно і є, просто не відразу виходить розглянути цю жорстокість за гарною квітчастою обгорткою.

Відповідно, гумор, що був в «Ангелі», був саме гумором - всі ці superdeformed, все це еччі, всі потоки сліз, крові, всі самогубства й зрадництва - було несерйозно, з незлою усмішкою, із цілком зрозумілим пародійним підтекстом. В «Магічному перевалі» сміх викликається радикально іншим механізмом. До деяких із цих механізмів я б, чесно скажу, не додумався. Наприклад, ніколи б не спало на думку, що від п’ятиметрового фонтана крові в повітрі утвориться симпатична веселка. Або що для спішної здачі іспиту потрібно вбити своїх однокласників і взяти їхні виконані завдання. І так далі. Тут гумор того ж розжарення, що й у фільмі «Жмурки», коли Саймон є6ошив бандитів сокиркою по колінах і репетував у все горло: «Ааа! Лук ет мі нау! Філінг емоушинз!», дуже схоже.

З вищесказаного може скластися враження, що я якимсь чином засуджую те, що відбувається, або, не дай боже, що мені не сподобався мульт. Ні боже мій, ні в якому місці! Відмінне онєме, вкрай смішне й цинічне. Єдине, що треба ще раз відзначити - це патологічну відмороженість головної героїні. Все інше, що відбувається - воно загалом від цієї відмороженості й трапляється. А тому й механізми виклику сміяння - трохи інші.

І ще одна радикальна відмінність "Перевалу" від «Докурочани» - суворий упор на японську історію. Не знаючи її, відсотків п'ятдесят реплік і дій персонажів будуть незрозумілими. Причому знання потрібні не аби які, а серйозні, починаючи від позивних японських ВС при Перл-Харборі й закінчуючи датою першого застосування японцями порохової зброї. Добре, багато чого в титрах розтлумачувалося, а то фіг би я чого зрозумів.

Ну й наостанок - тут один з більш ранніх рецензентів розповів, що вульгарні натяки в «Магічному перевалі» відсутні як клас. Ага, з м'яким знаком! Уважно подивіться третій спешл, який “The Cuisine Chapter”. А тепер скажіть - як можна було так безсовісно брехати? :)

Загалом, гарне онєме, в черговий раз не розчарувало. Копайте канави, дивіться аніме, і завжди доводьте почате до кінця, амінь, йопта!

Фанаты сериала "Клан Сопрано" нарушили нормальную работу сайта телекомпании HBO, пытаясь выразить свое негодование по поводу финальной части, показ которой состоялся 10 июня. Как сообщает AP, сайт был столь перегружен запросами, что на некоторое время стал недоступен.

Возмущение поклонников вызвал неопределенный конец сериала. Его создатель Дэвид Чейз не решился круто изменить судьбу главных действующих лиц. Тони Сопрано не был убит и не оказался в тюрьме, как ожидали многие зрители, остался неясен и результат покушения на него, которое готовил другой босс мафиозной семьи Фил Леотардо.

В финальном эпизоде семья Сопрано просто собирается в ресторане, чтобы пообедать, что, по задумке создателей, вероятно, означает, что их жизнь будет продолжаться дальше без изменений.

Напомним, что сериал "Клан Сопрано" демонстрировался в сети HBO с 10 января 1999 года. За это время было показано 86 серий, разделенных на шесть сезонов. Создатели сериала получили множество престижных наград, включая 18 "Эмми" и пять "Золотых глобусов".

Некоторые эпизоды четвертого фильма о приключениях знаменитого археолога Индианы Джонса будут сниматься в городе Деминг, штат Нью-Мексико.

Как сообщает газета Las Cruces Sun-News, стараниями создателей картины старое летное поле, расположенное в пригороде, было превращено в американскую военно-воздушную базу времен Второй мировой войны, расположенную в Марокко. На место будущих съемок уже завезены послевоенные образцы техники.

Изданию также стало известно рабочее название картины - "Индиана Джонс и город Богов".

Напомним, что фильм выйдет в прокат в мае 2008 года. Главные роли в нем играют Харрисон Форд, Уильям Херт, Шиа Ла Беф и Кейт Бланшет. Шон Коннери отказался от участия в проекте.

За прошедшие выходные в американском прокате сменился лидер. Как и ожидалось, первое место захватили "Тринадцать друзей Оушена" с 37 миллионами долларов, что лишь чуть скромнее стартовых результатов первых двух фильмов.

На втором месте, как сообщает ресурс Boxofficemojo.com, оказались третьи "Пираты" с 21,3 миллиона долларов, и на третьей позиции укрепилась комедия "Немножко беременна" c 20 миллионами, которая уже не только окупилась, но и принесла своим создателям ощутимую прибыль.

Стоит отметить довольно посредственный старт мультфильма "Лови волну", собравшего за премьерные выходные лишь 18 миллионов и второй части "Хостела", заработавшего лишь 8,7 миллионов.

Результаты первой десятки лидеров выглядят следующим образом:

1. "Тринадцать друзей Оушена" - 37,080,000 долларов

2. "Пираты Карибского моря. На краю света" - 21,316,000 долларов

3. "Немножко беременна" - 20,017,000 долларов

4. "Лови волну" - 18,000,000 долларов

5. "Шрек Третий"- 15,750,000 долларов

6. "Хостел 2" - 8,750,000 долларов

7. "Кто вы, мистер Брукс" - 5,000,000 долларов

8. "Человек-паук 3" - 4,400,000 долларов

9. "Официантка" - 1,650,000 долларов

10. "Паранойя" - 550,000 долларов

Виникає іноді таке враження, що фільми знімають для одних людей, а дивляться їх зовсім інші. Після прослуховування перекладів це стає особливо ясно. От і нещодавно так трапилося. Сів я дивитися фільм «Останній Король Шотландії» (DVDRip, фінський, гарний), подивився хвилин шість-сім, поліз в Інтернет, знайшов там англійські субтитри й став дивитися вже з ними. Це тому, що перекладу у фільмі як такого не було, був переказ. Причому не дуже розумний. Але я вже нехай, а інші дивляться без титрів. Тому й думки від переглянутих фільмів найчастіше відрізняються кардинально.

Але від обговорення перекладу давайте повернемося до обговорення власно фільму. Тому що обговорювати є що.

Отже, назва фільму «Останній король Шотландії», рік випуску 2006, режисер - Кевін Макдональд, у головних ролях Джеймс МакЕвой, Форест Вітекер і різні інші. Що ми маємо сказати про сюжет? Це важливо, тому що почнемо ми з сюжету, продовжимо відверненими темами, а закінчемо вдумливим розбором неточностей і іншою конструктивною критикою.

Отож, сюжет, він ось у чому полягає. Молодий шотландський лікар Ніколас Герріган, який тільки що закінчив університет, міркує про своє медичне майбутнє. Залишатися в рідній Шотландії не дуже тягне, хочеться подивитися світ і показати йому, світу, усіляке. Ніколас розкручує глобус і навмання тикає пальцем - типу куди тикнув, туди і поїду. Палець попадає на Канаду. Фігня, - думає Ніколас, тикає ще раз і попадає на Уганду. Відмінно! - радується наш шотландець, - Екзотика, мазафака! І, звичайно, котить прямо в Уганду. А надворі, між іншим, стоїть 1971, і якби Ніколя це знав, то не сунувся б куди не треба.

В Уганді цього року саме відбувся військовий переворот, і владу захопив генерал Іді Амін. І так склалося, що шляхи Аміна й Ніколаса перетнулися. І генерал, як виявилося, фанатіє від шотландців ( у гарному сенсі цього слова, зрозуміло). І Ніколаса швиденько просунули з посади молодшого фельдшера в тамтешньому угандійському Крижопилі до особистого лікаря Його Величності. І Ніколас, звичайно, щасливий. Він жере угандійський віскі, трахкає угандійських баб і час від часу лікує угандійських хворих. А потім Амін його ще більше піднімає - до посади особистого радника, і Ніколас, скавучачи від задоволення, починає рулити долями країни.

Але не все так просто! Політика взагалі справа не сильно чиста, і через якийсь час неприваблива правда буття починає вимальовуватися навіть перед підсліпуватими вічками Ніколаса. І тоді наш відважний Айболит розуміє: Амін - редиска. І з цим потрібно щось швидко й кровопролитно вирішувати...

Ну, приблизно так про сюжет. Повеселилися й вистачить, тепер про більш серйозне - про те, що було насправді.

В 1971 році в Уганді дійсно відбувся військовий переворот, у результаті якого президент Мілтон Оботе був зміщений, а його місце зайняв головнокомандуючий Іді Амін Дада, який користується чималою підтримкою населення й, що важливіше, необмеженою підтримкою армії. Рулив він Угандою рівно вісім років, після чого, за версією світової громадськості, був скинутий повсталим народом разом з танзанійськими інтервентами. Але я так думаю - з чого б це Танзанії виступати на боці народу? Є думка, що її війська просто вдерлися в країну й скинули Аміна, під захоплені крики місцевої інтелігенції. Хоча й Амін, звичайно, гарний - не счинивши опіру, біг у Кенію, звідти - у Саудівську Арабію, де й помер чотири роки тому.

Час правління громадянина Аміна відзначен, як ведеться, серйозними репресіями - людина серйозно захоплювалася трайбалізмом й розстрілював цілі племена. Ще він недолюблював євреїв, індусів і англійців. А в'їзд в Уганду був заборонений студентам, коням та китайцям, такий суворий був генерал. Особливо позитивним він, втім, теж нічим не відзначився - економічного ривка в Уганді тих часів не було, а корупція й розкладання - були. Власно, за що його й поперли з посади. Так що захищати його, загалом, не варто. Незрозуміло інше - чому у фільмі все що відбувається зображено так криво?

Чи показано у фільмі, як відбувається військовий переворот, як змінюється влада, як придушується опір, до яких наслідків призводить політика генерала Аміна? Ні, нічого подібного не показано. Чи відбито, як поступово змінюється світогляд Ніколаса? Нічого не відбито. Насмілюся помітити, згаданий Ніколас поводиться в фільмі, як свиня - більшу частину часу бухає з Аміном або танцює в оточенні голих африканських тіток. Зрідка заглядає в столичний госпіталь. І зрештою завалює в ліжко одну із дружин Аміна (генерал був мусульманином, чого, до речі, в фільмі нізащо не дізнатися).

Дружина, яка потрапилася Ніколасу виявляється істеричкою - вона переконана, що чоловік її незабаром вб'є. Своєю впевненістю вона погано впливає на доктора. А тут ще британська зовнішня розвідка втручається - ненав'язливо капає на мозки, що, мов, не заважало б і послужити на благо рідної Британії. Ну там, накапати генералові в чай усякого, або мікстурку якусь заварганити на предмет несподіваного інфаркту. А як обґрунтування показують чорно-білі фотографії 13 на 18. На фотках лежать мертві негри. «Що це?» - не розуміє Ніколас. «Це вбиті Аміном люди» - переконливо пояснює розвідка. Ніколас ведеться. Мотивація - чисто у фільмі “The Invisible” (див.).

Може здатися, що вся імпульсивність нашого шотландського доктора - вона від молодості, і від швидкого розвитку подій. Це омана. Як підказують знаючі люди, одержати диплом доктора у Великобританії ні при якому розкладі не можна раніше 24 років, а скоріше навіть пізніше. Події, описувані у фільмі, відбуваються протягом п'яти років, на цей рахунок є цілком чіткі показники (наприклад, захоплення літака в 1976). Тобто під кінець фільму Ніколасу вже під тридцять років. А поведінка, я вибачаюся, як у тринадцятилітнього пацана, і рівень розвитку приблизно такий же.

Та й деякі події у фільмі - вони зовсім не такі, як були насправді. Наприклад, пропажа-вбивство міністра охорони здоров'я, про яке так журився бідолаха Ніколас, місця в реальності не мала, міністр звалив із країни самостійно, дістався аж до Великобританії, де й написав мемуари типу «Моє життя при кривавому режимі» а-ля Литвиненко. Літак, на якому відвозять наприкінці заручників - це радянський «Ан-12», військово-транспортний, і ілюмінаторів там не буває, хи-хи. Та й сам Ніколас - фігура вигадана. Радником в Аміна дійсно був британець, звали його Боб Естл, але був він не шотландець, а чистокровний англієць, і на момент перевороту йому було вже під п'ятдесят, і працював він не доктором, а власником місцевих авіаліній. Є думка, що найбільш жорстокі страти в Уганді того часу відбувалися строго за його вказівкою. Місцеві чорні негри навали його «Білим пацюком», що, загалом, досить наочно показує ступінь любові до нього простого народу. Живий, до речі, і понині, живе, сволота, в Англії.

Вертаючись все-таки до зовнішнього боку фільму, не можна не відзначити акторську гру, головним чином Фореста Вітекера, який грає генерала Аміна. Вийшло, на мій погляд, відмінно, подібність із реальним генералом практично портретна. Перепади настрою, вигуки, кривляння (все з моторошним африканським акцентом) - виглядає винятково правдоподібно. По-любе, не дарма Форесту видали за фільм «Оскара». Ще в епізодичній ролі засвітилася Джилліан Андерсон, яка, на превеликий подив, виглядає тут значно цікавіше, ніж в «Секретних Матеріалах» з Девідом Дуже-Сильно-Духовним.

А от багатьма захвалений актор МакЕвой, який Ніколас Герріган, не сподобався взагалі, такий якийсь, знаєте, порожньоокий дурень, аж зло бере. Тим більше, що якщо забути про його реноме "гарного хлопця, який нічого не знав", виходить досить погана картина. Міністра охорони здоров'я підставив, з ворожою розвідкою співробітничав, із президентською дружиною переспав, самого президента вбити замишляв, але задумане здійснити не зміг через непрохідну тупість. Ні, ніяк не вразив, а оскільки фільм, загалом, вертеться загалом навколо нього (а не навколо Аміна, що було б трохи логічніше), то й фільм тому багато чого втрачає. Тема диктатора не розкрита, тема «чужий на чужій землі» - теж, любовна історія відсутня, жахи режиму непереконливі. Ні, дивитися часом цікаво, але враження особливого не створює.

Ставимо трієчку.

Давняя история с претензиями Питера Джексона к кинокомпании New Line Cinema недавно получила продолжение.

Как известно, еще год назад режиссер обвинил New Line в преднамеренном занижении доли прибыли его компании Wingnut Films от проката первой части трилогии — "Властелин Колец: Братство Кольца" /Lord of the Rings: The Fellowship of the Ring, The/ (2001).

Джексон потребовал проведения аудиторских проверок всех финансовых документов и по двум другим картинам — "Властелин Колец: Две Крепости" /Lord of the Rings: The Two Towers, The/ (2002) и "Властелин Колец: Возвращение Короля" /Lord of the Rings: The Return of the King, The/ (2003). А до того отказался принимать какое-либо участие в работе над новой лентой — "Хоббитом". Тогда это привело к тому, что New Line, не протестуя, но и не желая задерживать начало производства картины, наотрез отказалась от услуг режиссера.

Теперь, когда проверка все-таки была проведена, в суд на New Line подали и некоторые актеры, принявшие в съемках трилогии. По их мнению, и заявлению их адвоката, им не досталось ни цента из 100 млн. долларов, вырученных от продажи промо-материалов к картине — маек, кепок, игрушек и прочего. Хотя в договорах с актерами, участие их в прибылях было упомянуто.

Сумеет ли оправдаться голливудская компания — пока неясно, но репутация New Line Cinema в актерских и режиссерских кругах уже пострадала.

Мэтт Дэймон, недавно заявивший, что трех фильмов об агенте Борне с него вполне достаточно, свое сотрудничество с режиссером двух последних серий проекта — Полом Гринграссом — заканчивать на этом не собирается.

Актер сыграет главную роль в новом фильме автора "Потерянного рейса" /United 93/ (2006), "Превосходства Борна" /Bourne Supremacy, The/ (2004) и "Ультиматум Борна" /Bourne Ultimatum, The/ (2007) — картине под названием "Imperial Life in the Emerald City".

В этой ленте на актуальнейшие темы Дэймон сыграет персонажа собирательного, созданного на основе многих образов и историй книги журналиста Washington Post Раджива Чандрасекарана, посвященной событиям в Ираке.

Производством фильма будет заниматься компания Universal Pictures.

Компания Sota Cinema Group и продюсер Олег Кохан, известный по работе с Кирой Муратовой для картины "Два в одном" (2007), в июле 2007 года планирует завершить съемки другого проекта — "Избранника" Романа Балаяна.

Действие этого фильма происходит в начале 80-х, повествует он о писателях-диссидентах, "которые борются за свою свободу с жестоким и циничным тоталитарным режимом".

Надо сказать, что сценарий к фильму написал Рустам Ибрагимбеков, который был соавтором в сценариях к таким фильмам, как "Белое солнце пустыни" (1969) — с Валентином Ежовым, "Утомленные солнцем" (1994) и "Сибирский цирюльник" /Barber of siberia/ (1998) — оба вместе с Никиттой Михалковым.

Главные роли в "Избраннике" исполнят Олег Янковский и Оксана Акиньшина. Съемки проходят в Киеве, Ялте и Париже. Бюджет фильма составляет 3,3 миллиона долларов. На экранах он появится, по предварительной информации, осенью-зимой 2008 года.

„28 тижнів через" - це продовження британського трилера про зомбі Денні Бойла «Обитель Зла: Апокаліпсис".

Операторська робота заслуговує похвали. Відмінно передана атмосфера занедбаного, захопленого вірусом Лондона. Створюється враження, що тут насправді пройшла революція або чергові масові безладдя. Фреснадільо доводилося знімати Лондон вночі, коли він був порожній від буркотливих жителів, які не хотіли терпіти утиски через зйомки вдень. Професійно передані криваві сцени, червона рідина так і хоче виплеснутися прямо з екрана. Це видовище не для вразливих.

Не сказати про гру акторів - не сказати нічого! Вона не страждає банальністю. Тут ми не побачемо порожніх пафосних і героїчних промов. Всі герої піддаються звичайним людським якостям: боягузтву, страху, суму, жалості, і актори передають це з незвичайним реалізмом.

Сюжетне завершення стрічки, яке виявилося цілком очікуваним для фільмів про зомбі, розташовує до очікування зняття продовження під назвою «28 місяців по тому».

Тому нам залишається тільки набратися терпіння й чекати нової хвилі "пригод" зомбі.

Фанаты мультсериала о похождениях зеленого великана и харизматичного огра — Шрэка — могут пока расслабиться и заняться чем-нибудь полезным.

Вчера — 7 июня — продюсер компании DreamWorks Джеффри Катценберг, явивший миру первую историю, в интервью американскому изданию Courier Mail рассказал, что хотя работы над "Шрэком четвертым" и даже "Шрэком пятым" уже начались, увидеть их можно будет только в 2010 и 2013 году соответственно.

На производство анимационных лент такого масштаба и такой сложности уходит обычно как раз три-четыре года. И, хотя над новыми фильмами серии уже трудятся многие из 1400 человек, работающих в DreamWorks Animation, у студии это далеко не единственный проект. Стоит упомянуть хотя бы "Мадагаскар 2" /Madagascar 2/ (2008) и спин-офф "Шрэка" — мультфильм "Кот в сапогах" /Puss In Boots/ (2009), целиком посвященный бесстрашному коту с трогательными глазами и голосом Антонио Бандераса.

Знаменитый актер Аль Пачино удостоен награды Американского института кинематографии за достижения всей его творческой карьеры. Как сообщает AP, на церемонии, которая проходила в кинокомплексе Kodak, где обычно вручают "Оскары", присутствовали многие известные деятели киноиндустрии: Оливер Стоун, Кирк Дуглас, Энди Гарсиа, Робин Уильямс и другие.

"Глубину вашего мастерства дополняет величие вашего духа и душевная теплота. Вы Ван Гог, вы Модильяни. Вот вы кто", - сказал, выступая на мероприятии Гариса.

Полностью трехчасовая церемония будет показана 19 июня. В программе поздравительные речи будут перемежаться эпизодами из самых известных картин Аль Пачино, включая "Крестного отца", "Серпико", "Запах женщины" и другие.

Напомним, что с 7 июня в мировом прокате находится последняя картина с участием актера - "Тринадцать друзей Оушена".

Джефри Лемеронд (Jeffrey Lemerond), сотрудник инвестиционной компании SAB из Нью-Йорка, подал иск против компании 20th Century Fox, выпустившую фильм "Борат: исследование американской культуры на благо славного народа Казахстана", сообщает The Guardian.

Финансист, которого можно увидеть в одном из эпизодов скандального фильма, считает, что его "публично унизили и осмеяли". Джефри Лемеронд оказался в числе прохожих, которых герой фильма - казахстанский журналист Борат Сагдиев, прибывший в США - пытался обнять и расцеловать, чтобы продемонстрировать свое дружелюбие.

В какую сумму финансист оценил свои моральные страдания, источник не сообщает. Отметим, что иск был подан под стандартным псевдонимом "Джон Доу" (John Doe), однако журналистам удалось узнать настоящее имя жалобщика.

Напомним, что фильм с участием британского комика Саши Барона Коэна уже не раз становился основанием для судебных исков. Сначала на Коэна хотели подать в суд казахстанские власти, заявившие, что его шутки вредят имиджу республики. Вскоре после выхода картины против компании 20th Century Fox подали иск двое американских студентов, которым не понравилось, как они выглядят в одном из эпизодов (где они вместе с Боратом едут в туристическом фургончике, напиваются и смотрят порнографию).

На кинокомпанию обиделись и жители румынской деревни Глод, где происходили съемки "родной деревни Бората Сагдиева". Они рассчитывали увидеть картину о трудностях быта румынских крестьян, а увидели себя в образе неграмотных селян, насильников и проституток.

Наконец в феврале 2007 года казахстанский пенсионер Максут Оразай, известный в республике своими судебными разбирательствами, подготовил иск к 20th Century Fox и Саше Барону Коэну на сумму 15 миллиардов долларов. Он заявил, что картина оскорбила его национальные чувства, и охарактеризовал ее как "начало холокоста казахов".

Кинокомпания Walt Disney Pictures назначила дату выхода на экраны фильма "Принц Персии. Пески времени". Как сообщает ресурс Comingsoon.net со ссылкой на официальный пресс-релиз, премьера экранизации популярной компьютерной игры состоится 10 июля 2009 года.

Напомним, что режиссером картины станет Майкл Бэй. Создатель "Армагеддона", "Перл Харбора" и "Трансформеров" не намерен сильно отклоняться от сюжетной линии первоисточника.

Его Принцу придется также бороться с демонами, в которых превратились жители Персии из-за неосторожного обращения с песком времени и другими артефактами.

Продюсером проекта станет Джерри Брукхаймер, с которым Бэй работал ранее над самыми известными своими блокбастерами.

Шон Коннери отказался от участия в фильме "Индиана Джонс 4". Как сообщает ресурс Comingsoon.net, об этом заявил сам актер.

"Мне так часто задавали этот вопрос, что я счел необходимым выступить с заявлением. Я долго думал над подобной возможностью. Единственный фильм, который мог заставить меня вернуться к активному участию в съемках, это фильм об Индиане Джонсе. Я люблю работать со Стивеном и Джорджем и для меня большая честь быть "отцом" Харрисона Форда. Но быть на пенсии - это так здорово. В картине замечательный актерский состав, и я говорю им всем: увидимся на премьере в кинотеатре", - сказал Коннери.

Он также добавил, что желает своему "младшенькому", чтобы монстры на его пути были цифровыми, утесы низкими, а "кнут был всегда под рукой, когда надо сбежать от постановщика трюков".

В то же время, кинокомпания Paramount официально объявила, что к актерской труппе присоединился Уильям Херт. Займет ли он место Коннери, или ему будет поручена другая роль, пока не сообщается.

Напомним, что картина должна выйти в прокат 22 мая 2008 года.

Том Хэнкс вместе с другим известным актером Биллом Пэкстоном станут продюсерами сериала, снятого по вышедшей в апреле 2007 года книге Винсента Баглиози "Reclaiming History: The Assassination of President John F. Kennedy", в которой отстаивается официальная версия убийства Джона Кеннеди, сообщает Variety.

Компания Хэнкса Playtone будет отвечать за съемочный процесс, тогда как телесеть HBO возьмет на себя финансирование проекта. Кроме этого, HBO снимет документальный фильм, в котором автор книги подробно разберет версии о возможной причастности к убийству президента мафии, КГБ, ЦРУ, или кубинских спецслужб.

Напомним, что Баглиози, занимавший в свое время должность прокурора, посвятил исследованию обстоятельств этого преступления 20 лет жизни. Результатом его и стало появление книги, в которой автор однозначно утверждает, что выводы комиссии Уоррена были верны, а убийцей Кеннеди являлся Ли Харви Освальд, действовавший в одиночку.

Предполагается, что создатели сериала представят зрителям отрезок жизни Освальда от того момента, когда он принял решение совершить покушение, до гибели от руки Джека Руби.