Новини про фільмБорат (2006)

Дивимося ексклюзивний фрагмент очікуваної комедії для дорослих «Борат 2», де герой Саші Барона Коена відправляється в Америку разом зі своєю донькою, і вони потрапляють там у різні божевільні ситуації.

Увага, увага! Термінове повідомлення від Міністерства інформації Казахстану. Вийшов трейлер комедії «Борат 2» за участю Саші Барона Коена.

Стримінговий сервіс Netflix поділився офіційним трейлером свого нового драматичного серіалу «Шпигун», в якому зірка «Бората» Саша Барон Коен постає в дуже серйозному амплуа.

Міні-серіал, творцем якого виступає продюсер хітового серіалу «Батьківщина» Гідеон Рафф, розповість історію життя справжнього ізраїльського шпигуна Елі Коена. У 1959 році він отримує завдання відправитися під прикриттям до Сирії і в кінцевому підсумку змінює хід історії Ізраїлю.

Всі серії «Шпигуна» стануть доступні до перегляду 6 вересня.

Подивився й це творіння допитливого розуму геніальних американських учених. Тобто продюсерів. У цьому випадку в ролі продюсерів виступила відома в вузьких колах кінематографічна компанія “ХХ Century Fox”. І зняла от такий собі, розумієте, фільм. Нам на радість, зрозуміло.

Вже після перегляду, коли я люто рвався до «Ворду» щоб написати мега-рецензію, мене трохи осінило. І можна сказати навіть, обдовбило. І як шугануло та розкудрячило - просто з місця в кар'єр. Загалом, зрозумів я, що рецензію писати поки не потрібно. Потрібно почекати. І я почекав півгодини. І тоді мене в черговий раз... е... відвідала думка, що рецензії на цей фільм написати не можна. - Зрозуміло, погодився я сам із собою. - Але раз не можна написати рецензію, то можна написати дві рецензії. І я їх написав.

Намба ван, нігга

Фільм - гівно. От так просто й зі смаком. Але не з тим новим, банановим смаком, що нам щодня показують по телевізору, і навіть не зі смаком лісових ягід (див. там же). Фільм має яскраво виражений смак гівна. Джерелом гівна є головний герой - казахський репортер Борат. Він їде в Америку, щоб вивчити тамтешній спосіб життя, геть-чисто й безнадійно пройнятий демократією. І після цього розповісти про отриманий корисний досвід співвітчизникам. Шляхетна місія, ага.

Починається фільм у нібито Казахстані. От ви ніколи не були в Казахстані? Я теж не був. Але тепер знаю, на що він схожий. Казахстан, на думку творців фільму, схожий на зруйноване війною Косово, населене дикими циганами, які живуть хто в трейлерах ( а-ля фільм «Спиздили»), хто в обшитих толем і лінолеумом хатках. Уже після перегляду фільму довідався, що цю сцену знімали в Румунії. Загалом, не так вже далеко від Казахстану, за американськими мірками. І тамтешнім жителям не казали, що вони повинні зображувати казахів.

Більше того, таке враження, що ніхто взагалі був не в курсі, що казахи - вони не дуже схожі на циганів, і навпаки. І тим більше на румунів. Але, знову ж враження, що це взагалі нікого не хвилювало. Імена в румуно-казахів чогось сугубо слов'янські - Наташа (четверте місце в конкурсі повій Казахстану, привід для гордості, ага), Оксана (тупа товстенна бабища із сокирою), і так далі. І інтелектуальні жарти - «моя мама - найстаріша людина в кушкеці (хрін знає, що це) - їй сорок три роки!». Але найсмішніший жарт - це незадоволений румун у червоній майці й капелюсі, на ім'я Нурсултан. Сміявся.

В Америці теж все непросто - Бората трахкають у дупу гумовим кулаком зустрічні геї, переслідують злі євреї (неабияка рима, однак!), його, сина вільних казахських степів, такого дрімучого сорокалітнього Мауглі, постійно до чогось примушує жахлива американська цивілізація - то посрати на вулиці не дають, то забороняють умиватися з унітаза, то навчать ніггерскому сленгу пробігаючі мимо репери, то ще яка-небудь неприємність трапиться.

Апофеозом того, що відбувається стала знаменита бійка Бората зі своїм казахським продюсером - в голому вигляді, з елементами садизму й ексгібіціонізму. Дивилось гидко, смішно після румуна Нурсултана не було жодного разу.

Плюс, звичайно, хоробро закручена інтрига з Памелою Андерсон, яка чогось відмовилася виходити заміж за нашого бравого Бората, і який через це від прикрості одружився з товстою чорною повією, і притяг її до себе в Казахстан. Так, ця мораль нам тепер ясна - жирна чорна повія значно крутіше Памели Андерсон. Із цим ми, звичайно, не можемо не погодитися.

Ну й не можна не згадати славний переклад цього чудесного фільму. Казах Борат у розумному перекладі став сильно змахувати на чукотського репера Джага-джага Бздинькса з фільму «Зоряні Війни. Бура в склянці» (в перекладі Гобліна, звичайно!) Слухати було важко.

Наскільки мені відомо, фільм заборонили в прокаті в Росії й Казахстані. В Україні, щоправда, дозволили. Завтра, 15 грудня, повинен пройти прем'єрний показ для обмеженого контингенту в Києві. Щоб подивився тільки ті, кому треба. Ми цю ініціативу всіляко підтримуємо. Але ми б додатково встановили в кінотеатрі «Караван», де буде проходити цей мега-сейшен, п'ять-шість станкових кулеметів, поставили б десяток розумних кулеметників, щоб вони один одного змінювали, і за ходом дії фільму час від часу стріляли в зал довгими чергами. Або щоб глядачам на вході в кінотеатр видавали порцію ціаністого калію. Або я не знаю. Але навряд чи допоможе. Числа 27 грудня фільм повинен з'явитися й у Запоріжжя.

Закінчимо ми тим же, із чого почали. Фільм - гівно. Дуже сильно не раджу.

Намба ту, нігга

Фігня все це, фільм прикольний. Не те щоб гарний, ні, до такого майстерного володіння почуттям гумору я ще не докотився. І тим більше не відмінний. Але непоганий. Забавний. Прикольний, як уже було сказано.

Деякі тут вузьколобі товариші вважають, що це таке огидне неподобство - показати як людина сре на вулиці. Ой, та нехай. Як голови відриваються в «Рядовому Райані» у реальному часі, так це нормально, а як сруть або дрочать у кадрі - відразу погано? Нічого подібного.

По-перше, американські комедії - вони завжди такі. Такий у них гумор. І його почуття. Нижче ватерлінії. Ну, простіше в американців ставлення до заборонених, на наш погляд, тем. Без придихів.

А якщо придивитися до фільму трохи уважніше, то стає ясно, що немає там глузування ні над ким, крім самих американців. І всі речівки, висунуті диким і нецивілізованим Боратом, знаходять бурхливий відгук в правильних і демократичних американців. То схвальна усмішка на обличчі продавця зброї при словах «Мені потрібний пістолет, щоб убивати євреїв», то овація на стадіоні на фразу «Нехай Джордж Буш висмокче всю кров з кожного жителя Іраку!», то бурхлива промова від п'яних студентів на тему «Америкою правлять меншості! Якщо ти пидор або єврей - ти крутий! Жінки повинні бути рабами!»

Це не кажучи вже про реакцію добропорядних амерів на дикі витівки друга степів - принести з туалету у вітальню мішечок з гівном там, або голими скакати по сцені на манірному й правильному ювілеї ресторану. Чисто діти в дорослій лазні, чесслово.

Пару раз фільм помиляється. Ні, не в приколах. Помилка - це коли він починає давити на жалість, коли Борат зі сльозами на очах дивиться як його улюблена Памела вміло смокче в чоловіка, або коли Азамат кидає його без грошей і документів, з однією куркою. Сльоза однаково не видавлюється, а дивиться все це трохи дико - як ті ж діти в тій же лазні. Чоловічій. З ротою п'яних десантників.

Коротше, по суті, нічого там немає такого, а в перекладі періодично миготять страшні слова «пидарас», «на хрін», і навіть «блядь». Переклад, втім, однаково поганий. А фільм - ні. Можна подивитися один раз, чисто для загального розвитку.

Намба три, нігга, висновок, йо

От такі от полярні точки зору народилися. З якою згодний більше, сказати затрудняюся, в обох є небагато правди... і купа вимислу :) Так що, товариші дорогі, ретельно перечитавши текст ще раз або два (кількість необмежена й абсолютно безкоштовна), думайте вже самі - дивитися або не дивитися.