Фільм мені сподобався, нестандартний такий ужастик. Тому до написання огляду я вирішив підійти серйозно, без усяких жартів-прибауток. :)
У далекому 1995 році, режисер Крістіан Дюгей (Cristian Duguay) вирішив екранізувати розповідь відомого фантаста Пилипа К.Дика (Philip K.Dick).
Розповідь називалася «Друга модель». Згаданий письменник уже не порадує новинками (date of death: 02.03.1982, heart failure), однак написати встиг неабияк. Розповіді цікаві, хоча зайво заплутані й антирадянські.
До 1995 року холодна війна давно завершилася, Єльцин квасив із другом Біллом, Білл грав на саксі, а на його інструменті грала практикантка Моніка - практикувалася відсмоктувати негативну енергію й розряджати міжнародну напруженість. У світі панувала веселе распіздяйство й ідея режисера Крістіана не зустріла схвалення в Голівуді. Фільм про те, як злі азіати зненацька напали й дали звиздюлів білій і пухнатій Америці в той час був нікому не цікавий.
Довелося переписувати сценарій. Героїчні америкоси стали шахтарями, а радянсько-китайські вороги - вугільною гіперкорпорацією.
Ідея сподобалася відразу чотирьом кінокомпаніям: Triumph Films; Fuji Eight Co., Ltd; Fries Film Company; Allegro Films і в 1996 році (рівно 10 років тому) картина вийшла у світ.
Музику до неї написав хтось Normand Corbeil. Гарна музика, її у фільмі майже немає, тому не дратує. Підбор акторів теж непоганий:
Петер Веллер (Peter Weller) - раніше він був «Робокопом».
Дженіфер Рубін (Jennifer Rubin) - запалювала із Фредді Крюгером в «Кошмарі на вулиці В'язів».
Рій Дюпуа (Roy Dupuis) - фатальний брюнет у серіалі «Микита».
Зйомки й декорації гарні, а з огляду на те, що знімали 10 років тому - можна сказати, відмінні.
Я тільки два косяки побачив. Свіжопофарбований сарай серед руїн заводу і яскраво-червона, що нітрохи не згорнулася, кров тижневої давнини на підлозі - ну, це дріб'язку.
Починається фільм як «Зоряні війни» - з рядків, що рухаються. Дія відбувається в 2078 році на планеті Сиріус 6Б. Це мене відразу розвеселило, оскільки 6Б - це на довідках з дурдома таку групу ставлять, типу, до стройового не придатний через слабоумство. Невідомо, чи знав про це режисер, але вийшла непогано - планета, на якій всі дауни. У принципі, рядовий Джефферсон так і виглядає (про нього нижче).
На планеті 6Б була знайдена унікальна корисна копалина - бериній, таке універсальне вугіллячко. Корпорація N.E.B. початку розробки. Завезли шахтарів з усією Землі й стали рити.
Незабаром з'ясувалося, що при видобутку вугілля виділяється туйова хуча радіації. Радіацію можна перемогти сигаретами Captain Black зі смаком вишні й без фільтра, однак, який поважаючий себе шахтар буде курити таку фігню?
Альянс вільних шахтарів Донець... ні, беремо вище - Землі! - виразив рішучий протест. N.E.B. на це поклали, і на далекій планеті вибухнула війна...
Після цієї жалісливої історії починається власно фільм.
....Троє солдатів у бункері мирно грають у якусь гру на сигарети. До них поспішає з важливим повідомленням ворожий парламентер, однак, перед самим бункером його щось шаткує в капусту.
Перший раз це робить враження - без довгої передісторії про монстрів, раптом щось вилітає з піску й відрубує руку-ногу-голову. Піщані хробаки? Ні, все крутіше - це військові комбайни!
Поки N.E.B. прасували шахтарські селища бомбами, секретні лабораторії шахти ім. Засядько й міста Стаханова кували зброю перемоги. Не мудруючи лукаво, за прототип взяли звичайний шахтопрохідний вугільний комбайн. Його зменшили в розмірах в 100 разів, навчили розмножуватися, поїдати трупи й видавати нестямні лементи для деморалізації супротивника. А потім відправили на Сиріус 6Б. Щоб комбайни не їли шахтарів, їх навчили боятися шахтарського браслета. Комбайни успішно заселили планету й стали розмножуватися.
....Як виявилося, пошаткований солдат ніс запрошення на переговори. Командир сумнівається, чи не пастка це, але отут поруч із бункером зненацька падає знесилений шаттл. Із всіх пасажирів у живих залишається всього один, але зате який!
Коротке досьє: «ПІБ - рядовий Джефферсон. Не курить. П'є. Сексуально стурбований. Страждає слабоумством (6Б). Характер відсутній. Не одружений.»
Очевидно, слабоумством страждає й командир, оскільки після розмови з малоосудним, зовсім незнайомим чуваком, бере його із собою в розвідку. Командир і рядовий Джефферсон відправляються в лігвище ворога. Їхній шлях лежить через занедбані селища й шахти, населені лише пацюками й мутированими комбайнами. Вони маскуються під маленьких хлопчиків. А потім я-як стрибнуть!
Зненацька виявляється, що в переговори вступати ні з ким - всіх ворогів пожерли над міру запопадливі механізми. Очевидно, від небувалої радіації, машини перестали дізнаватися своїх. Шахтарів вони поки побоюються, але в меню їх уже внесли.
А далі все стрімко розвивається за законами жанру - монстром може виявитися кожний. І навіть...
Отут, напевно, самий час загадково замовчати. Або розповісти ще трошки? Добре, самий апофеоз.
Наприкінці мене просто порвало від реготу - ай так режисер, ай так сукин син! Яку безглузду смерть приготував головному героєві.
Його загриз плюшевий ведмедик...
Дійсно, несподіваний сюжетний хід!
