Рецензія на фільм «Дев`ятий округ»

Приїхавши з морів, підхопив кохану дівчину й метнувся в кіно - дивитися фільм режисера Ніла Бломкампа «Дев'ятий округ», він же «Район 9», він же "District №9". Фільму цього я чекав, причин тому дві - по-перше, трейлери виглядали дуже вже багатообіцяюче: безхазяйна літаюча тарілка на Йоганнесбургом, бомжуючі інопланетяни, злісні земляни з катуваннями й допитами «як працює ваша зброя?» і взагалі весь цей псевдодокументальний стиль а-ля «Відьма з Блер», «Щоденники мерців», «Репортаж» й «Монстро», я таке люблю.

Ну й по-друге, продюсером фільму виступив сам Пі-Джей, він же Пітер Джексон, за плечима якого «Володар Перснів», «Кінг Конг» і «Милі кістки», які незабаром виходять на широкий екран (не кажучи вже про ««Живу мертвечину»). Громадянин Джексон чітко знає, який фільм збере гарні гроші, і вкладається тільки в підприємства, в яких твердо впевнений. Стало бути, фільм «Дев'ятий округ», на думку Пітера, гарний, і грошей збере неабияк.

Справедливості заради варто помітити, що вкинув він не сильно багато - 30 мільйонів доларів, що менше навіть бюджету фільму «Населений острів». Ну так і режисер Бломкамп - зовсім не Бондарчук, і на зйомки свого фільму не привозив гітари Пола МакКартні й барабани Страдіварі, а обмежився малим.

Мале полягає в тому, що у фільмі немає жодного відомого актора, що дозволило серйозно заощадити на гонорарах і зосередитися на спецефектах, а також у місці зйомок - фільм реально знімався в нетрях Йоганнесбурга, а це зовсім не Таїланд (де знімали шматки «Денного Дозору») і навіть не Крим (де знімався «Населений острів»).

А в Криму вино й шашлик дуже дорогі, до речі. Не кажучи вже про шаурму. Напевно, тому так багато грошей на фільм і пішло.

Але й досить про різне білякіношне, пора коротенько переказати зав'язку, щоб загострити інтерес. Отже: 28 років тому в Південну Африку прилетіла інопланетна літаюча тарілка. Земляни, малість прифігівши від швидкоплинності й несподіванки першого контакту, з тиждень почекали навали маленьких зелених чоловічків, а потім заорали голосом агента Малдера «Уряд заперечує правду! Сірі існують», ломанулися на штурм, пропилявши болгарками дірку в корпусі літаючого блюдця.

Яким же був подив прогресивного людства, коли зсередини інопланетний корабель виявився іржавим, засраним від голови до ніг цебром, населеним бомжеватими інсектоморфними алієнами. Оправившись від шоку й згорнувши транспаранти «людина прибульцеві друг, це знають всі навколо», люди швиденько витягли з корабля всіх тубільців, замкнули їх у гетто, а гетто обнесли сторожовими кулеметними вишками й обплели колючкою. І прийнялися вдумливо їх досліджувати.

Пройшло майже тридцять років. З'ясувати про позаземні цивілізації вдалося вкрай мало, прибульці йшли на контакт украй неохоче (а може, просто тупили). Інопланетна ж техніка - і особлива зброя - у руках землян працювати відмовлялася й викидала синій екран смерті. У результаті інтерес як до чужих технологій, так і до самих прибульців (прозваних креветками за характерний зовнішній вигляд) поступово зійшов на ні. І тільки бюрократи з компанії Малтінешнл Юнайтед, що завідують всім цим неземним бардаком, ще чогось там копаються, намагаючись привести дев'ятий округ, де обкопалися інопланетяни, у відносно божеський вигляд.

За ситуацією ми стежимо через головного героя - не сильно великого чиновника МНЮ на ім’я Вікус ван де Мерве - судячи з акценту, типового африканера, тобто далекого нащадка голландських переселенців. Вікусу доручено забезпечити безболісне й більш-менш безкровне переселення інопланетян з дев'ятого округу в більш, з погляду земної влади, комфортабельне й безпечне наметове містечко за межами Йоганнесбурга. Але в прибульців на цей рахунок є сугубо свої плани, що не сильно сполучаються із земними.

У результаті недоброї випадковості й власного роздовбайства, недалекий голландець вдихає якусь летучу інопланетну речовину, після чого починає неабияк мутувати. Легко уявити, що після цього цим дивним казусом починають цікавитися всі кому не лінь. І, що цікаво, Вікус їм усім потрібний украй терміново, і не обов'язково живий і здоровий.

От така от, розумієте, зав'язка - зміст приблизно першої півголини фільму. Що ще можна сказати про фільм? Критики, загалом, пісяють від нього гарячим жасминовим чаєм і говорять про небувалу глибину й потужний соціальний підтекст. Недоброзичливці розбирають фабулу по поличках і образливо іржуть над всіма виявленими ляпами. А розумні аматори не заморочуються на все це, і просто дивляться фільм. Отож - фільм прикольний. Місцями, по ходу, переборщили з брутальністю - всі ці нігті, зуби, що відпадають, хітин крізь шкіру, жовті інопланетні очі злегка нервують і викликають блювотні позиви (до речі, мутація дуже сильно нагадує аналогічний процес із «Мухи», тільки там ще крутіше було). Струмки крові, відірвані макітри й руки в наявності. Ідея «прибульці - виродки, але люди в тищу разів гидкіші» прочитується на ура. Є навіть одне крокуюче хутро з кулеметом і ракетами, виглядає злобливо й красиво. Наприкінці залишається відмінний заділ на другу частину.

Чого ще такого жадати від фантастичного фільму?

З недоліків - немає романтичної лінії, тому дівчатам буде нецікаво. Хардкорність, знову ж. Плюс нікому не відомі актори, дивитися на яких не дуже весело, тому що грають вони недобре. Але там, власно, і грати нема чого. Ну й все як би.

Добротно, загалом, мені сподобалося.