Рецензія на мультфільм «Енканто: Світ магії»
Діснеївське свято з колумбійською душею

Студію Disney в останні роки неодноразово звинувачують у відсутності нових ідей, враховуючи її активне виробництво нескінченних сиквелів успішних франшиз, а також рімейків та приквелів культових мультфільмів, але це не зовсім справедливо, адже, по-перше, ті сиквели, рімейки та приквели найчастіше виходять просто відмінними, а, по-друге, студія активно втілює нові ідеї та історії у своїх анімаційних картинах. Залишивши класичні казки позаду (для рімейків), мультиплікатори Walt Disney Animation Studios вирішили відправити дітей та дорослих у подорожі різними країнами, надихаючись в останні роки культурами Полінезії, де ми нещодавно подорожували разом з Ваяною, Південною Азією, де відважна Рая зустріла останнього дракона, і, нарешті, Латинської Америки, а якщо конкретніше – Колумбії, де і відбуваються події нового мультфільму діснеївського «Енканто: Світ магії», наповненого добротою, яскравими фарбами, танцювальними піснями та сімейною магією.

Сюжет «Енканто» трохи відсилає до «Суперсімейки», оскільки тут також йде мова про сім'ю, всі члени якої – окрім головної героїні – мають надздібності і для свого невеликого містечка, прихованого в горах Колумбії, є супергероями. Але не такими, що носять маски і костюми, що обтягують, та рятують місцевих жителів від суперлиходіїв, а такими, які допомагають вилікувати від хвороб, перенести цілий будинок або десяток ослів, зробити сонячну погоду або викликати дощ і прикрасити будь-який куточок прекрасними квітами. Таким чином сім'я Мадригал створила справжнє містечко-утопію, і тільки юна Мірабель (Стефані Беатріз), онука матріарха родини, бабусі-абуели Альми (Марія Сесілія Ботеро), не володіючи ніякими суперздібностями, почувається чужою та непотрібною в сім'ї, але при цьому відчайдушно та щиро намагається допомагати усім, чим тільки може. Адже головне – це бажання допомогти. І коли магія починає зникати, а сімейний будинок Мадригалів, створений із магії, – тріскатися з усіх боків, Мірабель, чиєю суперсилою цілком можна назвати відвагу, вирушає на пошуки давнього пророцтва, щоб зрозуміти, як можна все виправити.

Перераховувати всіх членів сім'ї Мадригал та їхні суперсили, про які я згадала вище, немає сенсу, оскільки мультфільм і сам чудово з цим справляється – для цього на початку Мірабель виконує пісню «The Family Madrigal» («Сім'я Мадригал»). Але не можу не розповісти вам про одного з найкращих героїв цієї казки – дядечка Бруно (Джон Легуїзамо), який бачить майбутнє і давно кудись зник за дуже загадкових обставин. Йому присвячена пісня «We Don't Talk About Bruno» («Ми не говоримо про Бруно»), і, як відзначають самі колумбійці в соцмережах, у них у родинах дійсно прийнято говорити, що вони про когось або про щось «не говорять», а потім вони одразу в деталях розкажуть вам що, як і чому. Так що Disney справді постаралися передати колумбійський характер та національні звичаї у членах родини Мадригал. А коли ви зустрінете цього дивака Бруно – він напевно теж підніме вам настрій (причому неодноразово) і стане вашим улюбленим персонажем. Але тсс, ми не говоримо про Бруно.

Назва мультфільму «Енканто» перекладається з іспанської як «заклинання», «чарівність» або «чари», і хоча магії тут вистачає, адже кожен член сім'ї Мадригал – крім головної героїні – має якусь неповторну суперсилу, але, як і в більшості діснеївських мультфільмів, магія тут виступає не стільки центральним персонажем, скільки дуже красивою у візуальному плані метафорою, що допомагає розкрити головну тему – тему складних сімейних взаємин. Здавалося б, що магія може виправити будь-які проблеми, але чим ближче ми знайомимося з цим сімейством, тим чіткіше ми бачимо, як багато хто з них втомився від завищених вимог бабусі-матріарха, яка є абсолютною перфекціоністкою і не дає ані собі, ані рідним ні секунди відпочинку чи найменшого права на помилку. Так що у бідного сімейства, на чиїх плечах лежить відповідальність за благополуччя всього містечка та всіх його мешканців, дуже знайомий усім дорослим наприкінці року діагноз – вигоряння, що робить «Енканто» дуже своєчасним мультфільмом. Нехай він і показує тепле літо, а не сніг і новорічні свята, але все одно є відмінним подарунком для глядачів різного віку перед Новим роком, що втомилися від цього шаленого круговороту із суєти і стресу. Якщо раптом ви його ще не подивилися, а ваша внутрішня дитина вимагає свята, то біжіть швидше у кінотеатр.

Цей яскравий та чарівний анімаційний мюзикл «Енканто: Світ магії» зняли режисери Джаред Буш та Байрон Говард, які працювали разом над хітовим диснеївським мультфільмом «Зоотрополіс», який отримав «Оскар». Але головне ім'я у списку його творців, яке відображає атмосферу та настрій цієї історії, – це один з авторів цієї історії та автор її пісень Лін-Мануель Міранда, творець культових мюзиклів «Гамільтон» та «На висотах Нью-Йорка». Його родина родом з Латинської Америки, і Міранда завжди з великою любов'ю показує у своїх творах латиноамериканців та їхню приголомшливу культуру, тому в піснях «Енканто» звучить як англійська, так і іспанська мова. Та й самі герої є мультикультурними і руйнують різні стереотипи про колумбійців, що Голлівуд впроваджував десятиліттями. Адже Колумбія найчастіше виступає місцем подій у кримінальних бойовиках про наркотики та організовану злочинність, а тут Disney нарешті на весь світ показують цю країну такою красивою, казковою, усипаною квітами та населеною чудовими, працьовитими та хоробрими людьми, для яких головне – дружна сім'я, і ​​це зігріває серце. Не дарма «Енканто» вже номінували на «Золотий глобус», а там уже й оголошення номінантів на «Оскар» не за горами. Він заслужено входить до п'ятірки найкращих мультфільмів 2021 року. А у моєму особистому рейтингу найкращих анімацій цього року «Енканто» зараз посідає 2-е місце після піксарівського шедевра «Лука». Тож приємного перегляду.

Навіть наймагічніший будинок почне руйнуватися, коли члени родини – скільки б у них не було суперсил – почуваються самотньо, не можуть щиро поділитися одне з одним своїми переживаннями і повинні завжди здаватися ідеальними. І «Енканто» якраз вчасно нагадує нам про те, що ми любимо своїх рідних не за їхні досягнення, а просто за те, що вони у нас є. Так що будьте добрішими одне до одного. І частіше обіймайте свою сім'ю.