Рецензія на фільм «Форсаж 10»
Божевільний лиходійський бенефіс Джейсона Момоа
Колись дуже давно (у далекі часи до коронавірусу та повномасштабного вторгнення) Він Дизель оголосив, що «Форсаж 10» буде заключною пригодою Домініка Торетто та його родини відважних гонщиків. Але йшли роки, і ось ми дійшли до десятої частини, яка точно не буде завершальною (навіть не буде передостанньою, бо вони вже планують «Форсаж 12»). У минулому фільмі творці франшизи навіть відправили кілька героїв у відкритий космос, тож перевершити себе їм було складно... Проте їм це знову вдалося, і секрет успіху досить простий — Джейсон Момоа, він же кхал Дрого, він же Аквамен.
Представляти у десятому «Форсажі» нового антагоніста, який ще й пов'язаний з подіями фільму «Форсаж 5» (найкраща частина франшизи, до речі), здається повним божевіллям, яке не має жодного сенсу, але, як виявилося, це водночас стало геніальним ходом, який врятував франшизу та глядачів від нудьги. Бо якщо і є якась причина, щоб подивитися «Форсаж 10» (навіть якщо ви пропустили кілька попередніх розділів), — це однозначно психопат Данте у втіленні зірки «Аквамена» та «Гри престолів». Повірте, таким божевільним лиходієм ви ще не бачили Момоа, який буквально кайфує від цієї ролі у кожній сцені.
Пролог стрічки розповідає, що Данте є сином того гангстера Ернана Рейєса, якого Дом, Браян (RIP Пол Вокер, тебе тут дуже не вистачає) та їхня команда епічно пограбували в Ріо у п'ятому «Форсажі». Виявляється, що Данте був тоді разом із батьком, який загинув на його очах, і тепер бажає помститися Дому. Момоа повністю вжився в цю роль «Джокера на мінімалках» (навіть складно з кимось порівнювати його Данте, бо це досить самобутній, стильний та ексцентричний персонаж), тож кожна сцена за його участю — це справжній театр одного актора (який йому блискуче вдається).
Завдяки грошам і шантажу Данте легко виводить з гри колишню головну лиходійку франшизи Сайфер (Шарліз Терон), тож вона неочікувано звертається по допомогу до Дома та Летті (Мішель Родрігес), адже «ворог мого ворога — мій друг». Божевільний сюжет навіть відправляє її з Летті в одну в'язницю, де нас чекає видовищна бійка між Терон і Родрігес (вони тут як ті Гоббс та Шоу). І хоча їхня втеча з в'язниці взагалі була написана дуже ліниво (вони просто взяли та вийшли звідти), сам момент, коли вони нарешті звідти вибралися, дійсно здивував і порадував (лише заради цього варто дивитися наступну частину).
У «Форсажі 10» повернулися усі живі персонажі франшизи (за винятком Гоббса, але тут дивіться сцену після титрів), яких зібралося за ці роки немало, а також сценаристи примудрилися представити багато нових героїв та героїнь, включаючи Тесс, дочку містера Ніхто, та сестру Єлени (так, тут тільки родичі). Їх грають зірка блокбастера «Капітан Марвел» Брі Ларсон та зірка кінокоміксу «Загін самогубців: Місія навиліт» Даніела Мелшіор. З них вийшло круте поповнення, проте через велику кількість персонажів на задньому плані опинилися такі ключові герої, як Тедж (Лудакріс), Роман (Тайріз Гібсон), Ремзі (Наталі Еммануель), Хан (Сон Ган) та Мія (Джордана Брюстер). Сюжетні лінії цих персонажів відходять кудись надто далеко і часом нагадують якісь невдалі вирізані сцени, які чомусь вирішили залишити. У героя Джона Сіни (Джейкоб Торетто) та сина Дома взагалі тут окреме роуд-муві.
Режисером десятого «Форсажа» виступає Луї Летерьє, який зняв хітові екшени «Перевізник» та «Перевізник 2» з Джейсоном Стейтемом (він, до речі, тут теж має камео), і Летерьє дійсно вдалося вдихнути нове життя у цю франшизу, принаймні, десятий фільм виявився кращим за два попередні (так собі комплімент, але це вже хоч якийсь прогрес). Він зняв кілька епічних екшен-епізодів, чого лише вартує епізод з гігантською бомбою-кулею, що котиться Римом, або той епізод на дамбі у фіналі (чомусь при перегляді одразу згадався Джекі Чан, бо ці трюки дійсно його рівня, хоча і зняті за допомогою комп'ютерних ефектів). Завдяки майстерності Летерьє і таланту Момоа можна закрити очі на всі невідповідності та ляпи фільму, на його перевантаженість численними сюжетними лініями (більшість яких взагалі непотрібна) і на те, що місцями технології світу «Форсаж» тепер нагадують технології Stark Industries зі всесвіту Marvel (не дарма тут є стільки акторів-супергероїв).
Летерьє зняв дуже розважальний, місцями неочікуваний та божевільний літній блокбастер у найкращих традиціях франшизи, при перегляді якого — якщо відключити логіку — можна відпочити та відволіктися від реальності, і завдяки йому тепер, як не дивно, доведеться чекати «Форсаж 11». Адже у ньому ж точно повернеться Момоа, правда?
