Біографія Гаррісона Форда

Біографія Гаррісона Форда

Харрісон Форд народився 13 липня 1942 року в м. Чикаго у звичайній американській родині середнього класу. Замолоду Форд був абсолютно байдужий стосовно кінематографа й ходив у кіно практично тільки на побаченнях з подружками. У школі він був скромним тихим хлопчиком, погано вписувався в колектив, а тому мав мало друзів і багато проблем – місцеве хуліганство любило познущатися над ним... У підлітковому віці Харрісон став більш товариським малим, став відвідувати різного роду вечірки, однак так ніколи й не став популярним серед дівчин.

Закінчивши школу в 1960м році, Форд вступив у коледж. Не те, щоб він сам дуже хотів продовжувати навчання – скоріше, цього від нього очікували оточуючі його люди, учителі й батьки. У самого ж Харрісона не було ні найменшого бажання гризти граніт науки й він постійно перебував на грані вильоту, переступивши цю грань за кілька днів до випуску – не впоравшись із одним із творчих завдань, Форд був відрахований.

Але й від цього неповноцінного навчання була користь – учачись у коледжі, Харрісон почав відвідувати курси акторської майстерності й поступово втягся в цю справу – у червні 1964 року відбувся його перший професійний дебют на театральній сцені. Тоді правда ніхто й не замислювався про те, наскільки вдалою буде його акторська кар'єра – це було лише хоббі...

Незабаром Форд разом зі своєю подругою й майбутньою дружиною Мері Маркуардт відправився на західне узбережжя США, щоб спробувати щастя на акторському поприщі в Голівуді й влитися в ряди мільйонів таких же як він – молодих людей, що мріють про кіноекран, що з'їжджаються сюди із самих віддалених куточків Штатів.

У Голівуді Форда чекала досить стандартна доля – підробляти у барах і кафе (у цьому випадку – у піццерії), щоб забезпечити своє існування й відвідувати курси акторської майстерності. Знайти роботу було непросто – максимум, що вдалося Форду, так це одержати контракт зі студією Columbia, по якому йому обіцяли 150$ у тиждень протягом 7 років...

Дебютом актора на великому екрані стала картина "Dead Heat on a Merry-Go-Round" /1966/, де він виступив в одній із другорядних ролей. Після декількох таких епізодичних ролей студія розірвала з Фордом контракт, повідомивши йому, що він геть-чисто позбавлений акторських здатностей. Безробітного актора «пригріла» студія "Universal", що проводила відносно новеньких талантів іншу політику, даючи їм брати участь у телесеріалах. Так, Форд почав фігурувати з епізодах телефільмів, однак гонорари за ці ролі були настільки малі, що їх навряд чи вистачало його родині, що на той час поповнилася сином Бенжаміном. Зневірившись, Форд вирішив відмовитися від акторської кар'єри на користь більш приземленої професії й закрився теслею-будівельником.

Форду подобалася його професія, він часто виконував працю за замовленням зірок шоу-бізнесу, що незабаром почало приносити йому непогані гонорари й дозволило, отримавши нові зв'язки, повернутися до занедбаної акторської кар'єри: одним з його клієнтів виявився кастінг-директор студії Universal, що займався підбором акторів для нового фільму нікому тоді невідомого режисера Джорджа Лукаса – «Американське Граффітті». Фільм виявився хітом, і Форду було запропоновано спробуватися на роль Хана Соло в легендарних «Зоряних Війнах». Сам Харрісон не мав великих ілюзій відносно цієї пропозиції, але удача була на його стороні й зовсім зненацька для молодого актора, саме він був обран Лукасом на цю роль.

З виходом Зоряних Війн на екрани в 1977 році, подальша акторська доля Форда була вирішена. Популярність цієї фантастичної саги перевершила всі можливі очікування – фільм миттєво став культовим для цілого покоління, принесши його творцям надзвичайні прибутки, як за рахунок прокату так і за рахунок величезної кількості сувенірів, що випускають донині під маркою Зоряних Війн.

Однак незважаючи на цей успіх, Форд не відразу зумів переломити хід своєї кар'єри і якийсь час продовжував зніматися на другорядних ролях – це тривало до 1980 року, коли на екрани вийшов другий епізод (якщо бути точним – «Епізод 5») Зоряних Війн – Імперія Завдає Відповідного Удару. Єдине, що трапилося позитивного за цей проміжок між зйомками двох епізодів, так це те, що Форд познайомився з Мелісою Метісон ( що працювала в той час сценаристкою), що згодом стала його другою дружиною в 1983 році (зі своєю першою дружиною він розвівся в 1979 році).

«Імперія Завдає Відповідного Удару» дала другий поштовх кар'єрі Форда, тим більше, що в цьому фільмі Ханові Соло було віддано більше екранного часу й Форд зміг виявити себе в більше вигідному світлі.

Початком наступного витка в кар'єрі Форда можна безперечно вважати початок зйомок стрічок, що оповідають про пригоди Індіани Джонса. Цей персонаж розроблявся спільно Джорджем Лукасом і Стівеном Спілбергом ще з 1977 року. Спочатку на цю роль був затверджений Том Селлек, однак після того, як компанія CBS відмовилася відпустити його зі зйомок телесеріалу «Магнум», на роль був затверджений Харрісон Форд.

«Індіана Джонс у Пошуках Втраченого Ковчега» стала його першою великою головною роллю в кіно, принесши йому небувалу популярність в усім світі. Однак Форд почував себе незатишно в образі героя всесвітнього масштабу й своїх наступних фільмів хотів відійти від даного іміджу. На жаль, такі досвіди, по більшій частині виявлялися невдалими.

Одним з таких провальних фільмів стала, як це не парадоксально, одна із самих культових фантастичних картин в історії кіно – «Той, Що Біжить По Лезу Бритви» Ридлі Скотта, знятої по романі Філіпа Діка «чи Сняться Андроідам Електричні Вівці?» (по його добутках також були зняті такі стрічки, як «Особлива Думка», «Згадати Все» й ін). Картина була холодно сприйнята глядачами в прокаті (екранізація багато в чому уступала книзі-першоджерелу), та й сам Форд зізнавався, що це була не сама вдала його роль. В актора постійно виникали розбіжності з режисером, у результаті чого знімальний процес перетворився для них у кошмар.

Після «Що Біжить...» Форд повернувся до вже рідного для нього ролі Хана Соло в «Поверненні Джедая» – третьої стрічки із зоряної саги. Цікаво, що споконвічно Форд не хотів брати участь у цьому фільмі, побажавши, щоб його герой умер (природно, смертю героя, вибачите за каламбур), що додало б персонажеві закінчений і драматичний характер. Однак його думка, видимо, мало кого цікавила, і Хан Соло був «разморожен» і повернутий до життя, однак екранного часу йому дали цього разу набагато менше, у порівнянні з попередніми серіями. До речі кажучи, заморожений він був наприкінці 5-го епізоду саме тому, що Лукас не був упевнений, чи погодиться Форд брати участь у продовженні фільму. Як виявилося, його побоювання не були необґрунтованими.

Наступним фільмом стала ще одна стрічка про пригоди Індіани Джонса – «Індіана Джонс і Храм Долі». Зйомки виявилися для Форда нелегкими – він навіть зашкодив спинний диск, причому, не під час стрибка з літака або якої-небудь бійки, а лише під час верхівковій їзді на слоні J.

Устав від ролей героїв, Форд став підшукувати собі картини, у яких зміг би виявити свої акторські здатності. Таким фільмом виявився «Свідок», однак творці фільму до кінця не були впевнені, чи зможе Форд витягнути своєю акторською грою цілий фільм. На щастя, побоювання скептиків виявилися необґрунтованими – робота Форда була високо оцінена критиками й він навіть був висунутий на Оскар як кращий актор.

У наступній своїй картині «Беріг Москітів» Форд захотів зіграти негативного персонажа. Здавалося б, фільм повинен був бути успішним – добірний акторський склад, сценарій, заснований на книзі-бестселері... Однак глядачі негативно сприйняли персонажа Форда й фільм провалився в прокаті...

Як і його друга дружина, Меліса Метісон, Харрісон ніколи не любив атмосферу, що панує в Голівуді й завжди прагнув віддалитися від цього божевільного світу в пошуках спокійного життя на природі. Його мрія збулася в 1985 році – придбавши близько 800 акрів землі недалеко від м. Віомінга, Форд із родиною перебралися у фермерський будинок.

Після «Берег Москітів», Форд знявся у фільмі Романа Поланського «Неприборканий», що провалився в прокаті США, але користувався деякою популярністю серед Європейських глядачів.

Наступна картина Форда була трохи незвичайною для нього, тому що він виступив у другорядній ролі, уперше з «Зоряних Війн», так ще й у романтичній комедії – «Ділова жінка» з Мелані Гриффіт і Сігурні Уівер у головних ролях. Фільм користувався величезною популярністю й став однією із самих успішних стрічок 1988 року.

В 1989 на екрани вийшла третя стрічка про пригоди Індіана Джонса, що цього разу возз'єднався зі своїм батьком у виконанні Шона Коннері в боротьбі проти фашистської Німеччини. Зйомки проходили в дуже веселій, невимушеній обстановці, тому що обоє актора славилися гарним почуттям гумору й легко знайшли спільну мову. Так, приміром, під час зйомок епізоду на дирижаблі стояла спека, що перевищує 35 градусів. Актори просто змокли, сидячи в піджаках і жилетках, але Шон Коннері не розгубився й, скориставшись тим, що в епізоді за столом був видний тільки верх акторів, зняв із себе взуття й штани, чим чимало здивував всю знімальну команду. Здивований спочатку Форд, однак, теж пішов його прикладу, і епізод був знятий практично з першого дубля. Актори не збилися жодного разу, незважаючи на те, що вся знімальна команда підкочувалася зі сміху.

Після двох серйозних ролей – у фільмах «Презумпція невинності» й «Дещо про Генрі», Форд повернувся до образа «героя», знявшись в екранізації політичного трилера по однойменній книзі – «Гри Патріотів». Фільм, що оповідає про вступившем у боротьбу з терористами з Ірландської Республіканської Армії герої, користувався популярністю серед глядачів і зібрав непогану касу.

Сіквел «Ігор Патріотів» – «Пряма і явна погроза» вийшов в 1994 році, і, як і його попередник мав успіх.

Устав від амплуа героїв, Форд у черговий раз вирішив трохи перемінити імідж, знявшись у романтичної «Сабрині» – за цю роль актор був номінован на Золотий Глобус, однак головним результатом, мабуть, стали скорені серця глядачок.

«Власність Диявола» й «Літак Президента», «Павутина неправди» вийшли в 1997—1999 роках, для послужного списку актора є досить середніми роботами, хоч і не проваленими в прокаті, але й не заслуживши особою любові ні глядачів, ні критиків.

Протилежне можна сказати про трилер Роберта Земекіса «Що Приховує Неправду», що продержались у десятку боксу-офісу (самих касових фільмів тижня) більше 10 тижнів і зібравши більше 150 млн долларів тільки в американському прокаті – чудовий саспенс, створений на екрані Земекісом притягав глядачів як магніт, а чудова гра Пфайффер і Форда (у несподіваному амплуа схованого маніяка) змушувала повертатися в кінотеатри знову й знову.

В 2002 році на екрани вийшла історична стрічка «К-19», що оповідає про героїчний подвиг радянських підводників, ціною свого життя, що запобігли катастрофі світового масштабу. Форд, що виступив у ролі капітана підводного човна, серйозно віднісся вивченню фактів, пов'язаних з реальними подіями, спеціально приїжджав у Росію для того, щоб поспілкуватися з підводниками, що вижили. Було багато побоювань щодо того, чи не виявиться цей фільм черговим голлівудським виробом з розряду «горілка, ведмедик, балалайка», однак зараз можна сміло сказати, що його творці, незважаючи на історичні неточності й відрив від реальної історії, у цілому відмінно впоралися зі своїм завданням, показавши в цій історичній драмі героїчний характер російських моряків...