Невдала спроба державного перевороту (путчу), здійснена в Москві в серпні 1991 року групою реакціонерів з ЦК КПРС, стала прелюдією краху радянського режиму. СРСР розпався незабаром після путчу, і триколірний прапор суверенної Російської Федерації замайорів над Кремлем.
В той час, як президент СРСР Горбачов насильно утримувався у своїй кримській резиденції, телеканали, контрольовані путчистами, транслювали замість випусків новин балет "Лебедине озеро", а натовпи протестуючих збиралися біля Білого Дому в Москві на захист оплоту демократичної опозиції, очолюваної Борисом Єльциним, в місті Ленінграді тисячі розгублених, переляканих, схвильованих і зневірених людей теж вийшли на вулиці, щоб стати частиною події, яка, здавалося, повинна була змінити їх долі.
Чверть століття потому Сергій Лозниця звертається до драматичних сцен серпня 1991 року і до події, яка увійшла в сучасну європейську історію як момент "народження російської демократії". Що ж насправді сталося в Росії в серпні 91-го? Що за сила керувала натовпами на Палацовій площі в Ленінграді? Що за свідоцтво представлено на екрані: колапс режиму або його креативний ребрендінг? Хто ці люди, що дивляться в камеру: переможці чи жертви?