Кілька спойлерів з серіалів, які (нарешті!) виходять на цій і декількох наступних тижнях. Сьогодні січ піде про "Грань", "Ходячих мерців", "Стрілу" та "Щоденники вампіра". На всяк випадок - далі викладається зав'язка декількох серій, будьте обережні!
"Грань": Серія, яка вийде на цьому тижні, називається "Куля, яка врятувала світ" ("The Bullet That Saved the World"). Мова в ній піде про ту саму пульке, яка у вигляді медальйона висить на шиї у Еті. Крім того, очікується моторошне повернення до сюжету одного з епізодів аж з першого сезону. Ще нам покажуть одне з специфічних умінь Бройлса з майбутнього. А, так - ще в серії хтось помре.
"Ходячі мерці": Епізод, який виходить у США в неділю, а у нас, відповідно, в понеділок, буде побудований навколо містечка вижили Вудбері, яким кермує суворий тиран по кличці Губернатор. Група під керівництвом Ріка набредет на містечко і негайно вплутається в конфлікт. Також обіцяється якась вкрай впізнавана сцена всього серіалу, яку, як обіцяється, особливо оцінять фанати однойменного коміксу.
"Стріла": Знову-таки, в понеділок (і в неділю для США) вийде чергова серія "Стріли", в якій ми зустрінемося з одним з найвідоміших лиходіїв всесвіту DC - Дедшотом (Deadshot). А ще через тиждень, у наступний понеділок, хтось нарешті розкриє справжню особистість Зеленої Стріли. І можливо, цей хтось буде навіть не один.
"Щоденники вампіра": В наявності відразу кілька спойлерів, для ряду прийдешніх серій. Отже, в серії від 26.10 Стефан поїде кататися з Оленкою на мотоциклі, щоб довести їй, що життя продовжується і взагалі їй треба насолоджуватися. Невдаха мисливець Коннор продовжує розбиратися з вампірським питанням в Містик-Фоллс. Серія від другого листопада Деймон навчити Олену, як правильно вибирати жертву. тим часом, Клаус розповість Стефану про його зустріч з могутньою групою мисливців на вампірів, яка сталася аж в 12 столітті. В епізоді від дев'ятого листопада Коннор візьме в заручники Джеремі, Метта і Ейпріл, Сальваторе будуть люто обговорювати свої подальші дії, а Ленка, як зазвичай, стане кидатися між двох вогнів. Ну, а шістнадцятого листопада на Олену нахлинуть кошмарні галюцинації, які змусять її здійснити жахливу помилку.

Дерек Хейс, один з сценаристів, що працюють зараз над "Особливо небезпечний 2", пояснив, що в майбутньому фільмі Уеслі (Джеймс Макевой) буде тренувати якусь дівчину, чиє життя складається так само невдало, як у самого Уеслі в "Особливо небезпечний". Таким чином, він виступить як би в ролі Фокс (Анджеліна Джолі). Самою ж Джолі у фільмі однозначно не буде. А фільм увійде в фазу виробництва ще дуже нескоро, оскільки Макевой поки зайнятий участю в черговому фільмі про людей Ікс "Справи давно прийдешніх днів" (Days of Future Past).

Прямо зараз у Лондоні проходить світова прем'єра фільму «007: координати Скайфолл», подивитися відеотрансляцію можна перейшовши за посиланням: http://www.youtube.com/sonypicsuk

Королівська світова прем’єра стрічки «007 Координати Скайфолл» від Royal Albert Hall в Лондоні 23 жовтня 2012 року за присутності його Королівської високості принца Вельского та герцогині корнуельскої.
Вже сьогодні, 23 жовтня всі жителі планети будуть спостерігати за Роял Альберт Холом, в якому відбуватиметься королівська світова прем’єра 23-го фільму про агента Джеймса Бонда 007 КООРДИНАТИ СКАЙФОЛЛ. Його Королівська високість Принц Вельський та Герцогиня Корнуельська відвідають прем’єру, кошти від якої, на вимогу принца Вельського, підуть на благочинні цілі і матимуть на меті підтримку колишніх та діючих членів трьох розвідувальних агенцій (секретна служба розвідки, служба безпеки та GCHQ). Його Королівська Високість є королівським патроном служб розвідки.
Деніел Крейг повертається в ролі героя романів Іана Флемінга, Джеймса Бонда, в стрічці «007 Координати «Скайфол», 23-ій частині найуспішнішої кінофраншизи усіх часів і народів. В «007 Координати «Скайфол» відданість Бонда М пройде випробування, коли відкриється завіса її минулого. Агенції MI6 загрожує небезпека і агент 007 повинен відвернути і знищити небезпеку, чого б це йому не вартувало. Фільм представляють EON Productions Альберта М. Брокколі, Metro-Goldwyn-Mayer Studios та Sony Pictures Entertainment. Режисер Сем Мендес. Продюсери Майкл Дж. Вілсон та Барбара Брокколі. Сценаристи Ніл Первіс, Роберт Вейд та Джон Логан.

Гості прем'єри:

З фільму – Деніел Крейг, Хав’єр Бардем, Рейф Файнс, Наомі Харіс, Береніс Марло, Бен Вішоу, Сем Мендес (режисер), Майкл Дж. Вілсон та Барбара Брокколі (продюсери).

Запрошені гості – учасники шоу «Х-Фактор» 2012, Еліс Купер, Катеріно Муріно, Кріс Еванс, Крістофер Лі, Крістофер Біггінс, Колін Селмон, Дарсі Бассел, Девід Вільямс, Дермон О’Лірі, Еллі Сімондс, Юніс Гейсон, Фіона Фаллертон, Холі Валанс, Джеремі Кларксон, Джонні Пікок, Келлі Брук, Луїс Сміт, Мері МакКартні, Пол Голлівуд, Сем Тейлор Джонсон, Саманта Бонд, Шон Бін, Ширлі Ітон, Тес Дейлі та Вернон Кей, Том Холландер, Трейсі Сіворд, Таліса, Вікторі Пендлтон.

Одного разу стражденні люди поцікавилися у зірки серіалу "Ходячі мерці" Ендрю Лінкольна (Рік Граймс): "Ендрю, а не хочеш ти дати нам інтерв'ю з приводу нашого улюбленого серіалу?" "Чому б і ні", - меланхолійно відповів британець. "Так що ж ти раніше мовчав, хороняка?" - Заволали стражденні, і негайно забацати з актором інтерв'ю, найцікавіші витяги з якого ми і наводимо нижче.

З приводу нібито втрати Ріком своєї "людяності"
"Мені здається, що людяність Ріка нікуди не поділася, але його безжалісність, і ті рішення, які він приймає - все це дуже сильно змістилося на точку зору Шейна ... Рік більш за всіх в групі ізольований у плані спілкування з іншими, і перш за все, зі своєю дружиною. Мені не здається, що він самий стабільний персонаж. У нього буквально спрацював умовний рефлекс щодо ув'язнених, як у собаки Павлова. Звичайно, в першому або другому сезоні він би не був так швидкий на розправу.
"У цьому один з великих плюсів зображення Ріка. Моральна подвійність серіалу не представляє для мене, як для актора, особливого інтересу. У будь-якій іншій ситуації, звичайно, ви б не стали приймати таких рішень, ви б не були настільки загнані в кут. Але те, що виправдовує Рика у моїх очах - це те, що він завжди діє в інтересах групи, в інтересах її безпеки. Він безкорисливий, хоча і неймовірно жорстокий. Ну, а його людяність - так, протягом сезону, вона буде поступово зникати. "
З приводу безрозсудного рішення наздогнати втікача з групи Томаса в темних коридорах тюрми.
"Мені здається, що Рік діє дуже нерозумно і необдумано. Я хотів це наочно продемонструвати. Я хотів, щоб він був схожий на маніяка-вбивцю, що переслідує свою жертву. Протягом сезону люди будуть все більше і більше сумніватися в Ріці. Його право на керівництво групою буде поставлено під сумнів. І все це буде мати своїм початком його лють і гнів в ході захисту групи, його первісну гординю, яка одночасно є і гідністю, і недоліком ".
З приводу відносин Ріка і Лорі
"Мені здається, основним напрямком його зусиль зараз є забезпечення безпеки в'язниці ... Сара (Сара Уейн каллісіі, виконавиця ролі Лорі) і я завжди грали так, як ніби Рік і Лорі люблять один одного на клітинному рівні. Вони - перша і остання любов один одного. Тепер, коли вони знайшли місце, яке потенційно може стати місцем, де вони зможуть побудувати своє майбутнє ... для його дружини, для всіх інших для дитини, їм потрібен час загоїти свої рани ".
З приводу схожості Ріка і Губернатора
"Може бути, Губернатор є розвитком персонажа Ріка, або відображенням Ріка в кривому дзеркалі. Мені завжди здавалося, що основна особливість Ріка як персонажа - це те, що кожна нова смерть змінює його ... Я думаю, що Губернатор, можливо, змирився з цим, у нього немає такого почуття відповідальності і провини, як у Ріка, так що, може, в цьому й полягає різниця між ними ".
З приводу того, що сталося з персонажами між другим і третім сезоном
"Ми з Сарою і Чандлером (Ріггсом, який грав Карла) багато розмовляли ... ми обідали у мене вдома і розмовляли про те, що тоді відбувалося, щоб все точно знали, про що піде мова далі. Я дуже ретельно ставився до ритуалу, який група повинна була виробити за ці місяці: конвой зупиняється. Деріл вибирає безпечне місце. Я виходжу, роблю кілька кроків. Карл підходить до мене, тому що він найменший, він краще за всіх бачить і чує. Він починає відраховувати п'ятнадцять хвилин, тому що більше часу у нас немає. Бет - другий наймолодший член нашої групи, так що вона залишається позаду, щоб спостерігати і слухати. Мені просто хотілося, щоб такі дрібниці не забувалися. Як акторові, заповнювати пропуски - це моя турбота ".

Канал The CW замовив виробництво ще дев'яти епізодів серіалу "Стріла" (Arrow). Таким чином, загальна кількість епізодів досягне одинадцяти (9 +2 вже показаних). Виходить, що замовлений цілий сезон серіалу, що й не дивно, враховуючи високі рейтинги двох показаних поки серій (4.1 і 3.5 мільйона глядачів, відповідно).

Йдучи слідами першої серії третього сезону "Ходячих мерців", друга серія теж вийшла дуже навіть непоганою. Навіть можна сказати, гарною. Градус лютості знаходиться на потрібній висоті, кровищи і мертвяков розкидано по епізоду багато, певний реалізм в ​​діях і міркуваннях персонажів мається - чого ще чекати від серіалу? Ну, а тупняк деякий - він завжди буває, не треба на ньому так вже концентруватися. Тепер докладніше, а то я так пробігся по верхах, що нічого незрозуміло.
Називається епізод Sick, що можна перекласти як "Хворий", причому стосовно як до пораненого Хершела - а вже він дійсно хворий, без дурнів, так і взагалі до всього що відбувається. У серії дійсно деякі ведуть себе так, ніби сильно нездорові, абсолютно несхоже на своє попереднє поведінку. Далі будуть спойлери, обережно.
C моменту закінчення попередньої серії пройшло буквально пара секунд, і пріключенцев все ще зачудовано спостерігають групу ув'язнених у вікні. Ну, це найбільш ледачі спостерігають, всі інші намагаються перетягнути культу Хершела і взагалі забинтувати її якось, чи що. Рік, треба віддати належне, поводиться розумно, відразу після імпровізованої перев'язки організовує стіл, на якому співтовариші укочує пораненого в темні коридорні дали, поближче до "свого" тюремного блоку.
А чалящіеся тюряжнікі тільки роти свої погані пораспахівалі - вони взагалі не зрозуміли, до чого все це. Але твердо вирішили довідатися, тому крадуться слідом за втекли Ріком та іншими. В результаті Хершела погано-бідно укладають на шконку, і жінки починають їм займатися предметно, а чоловіки тим часом виходять перетерти з ув'язненими.
З'ясовується, що про наступив зовні покаліпс вони нічого не знають - у них все обмежилося локальним бунтом на предмет появи декількох зомбі, після чого відважна п'ятірка закрилася в приміщенні місцевої їдальні, і весь рік там сиділа безвилазно. Дивне рішення, і малореалізуемое на практиці, як мені здається - за рік вони б вже всі триста разів з глузду з'їхали, а їх головний, латинос Томас, занадто засмиканий, щоб бути суворим лідером. Але робити нічого - сценаристи так прописали.
Рік домовляється з зеками просто - він, Ті-Дог і Деріл допомагають засудженим очистити від зомбари ще один блок, де ті зможуть жити, а натомість група отримає половину зеківських припасів. Томас комизитися, але оскільки іншого виходу в нього, як мудро зауважив Рік, немає, то комизитися він не занадто. В ході зачистки блоку, Томас намагається нацькувати зомбари на Рика, за що Рік його миттєво вбиває, а ще одного зека кидає на поживу мерцям. Суворо, але справедливо.
Тим часом Хершель лежить всю серію без свідомості, і мало не перетворюється на зомбі. Але все обходиться, після чого Лорі укладає, що "сьогодні був хороший день". А сива Софія весь епізод тренується на мертвяк в кесаревому розтині, щоб, значить, показати високий клас, коли Лорі розродиться ребятенка.
У наступній серії нам обіцяють показати, нарешті, місцевого "Губернатора", аварію вертольота, зомбі-командос, і повернути в оповідання Мішонн і Андреа. Чекається з нетерпінням.

Сьогодні вийшла четверта серія "Менталіста" - це вже з п'ятого сезону, звичайно, а не взагалі четверта серія. Називається вона "Кровна ворожнеча" (ну, а можна і "кривава ворожнеча", але мені мій варіант більше подобається). Там розповідають (як неможливо здогадатися) про конфлікт між двома бандитськими угрупованнями в невеликому містечку, де тільки що за щось застрелили людину. Вбивство це може призвести до повномасштабної війни між бандами, яку, звичайно, ніхто не хоче, але якщо потрібно, то все впишуться.
Розслідувати непроста справа висувається бригада неіснуючої організації СБР (CBI) на чолі з Лісбон та консультативною допомогою Патріка Джейна. А ось Рігсбі нікуди не висувається, а залишається в офісі на бобах, тому що в результаті перестрілки поранення отримав його недолугий батько Стів (Вільям Форсайт). Власне, спілкуванню Уейна і Стіва Рігсбей і проблеми батьків і дітей буде присвячений чималий відрізок серії.
Взагалі гарний епізод вийшов, душевний якийсь. Незважаючи навіть на те, що проблему Червоного Джона засунули знову кудись на тридцятий план, і вона звідти, з плану цього, зараз нам привітно шкіриться. Причому Патрік до цієї душевності практично непричетний, він тут взагалі світиться мало.
А ось Стів зі своїм магічним голосом і приземленими міркуваннями про життя виступив відмінно. Уейн, натурально, офігів, коли почув, що папаша його виховав як слід, і значить, був хорошим батьком. А той такий: "Нє, ну а як? Ти ж ось живий, здоровий, ходиш по вулиці при грошах і з легальною гарматою на кишені. Син ось народився хороший. Значить, я молодець. А міг би, між іншим, тебе взагалі втопити в дитинстві ". Дуже, дуже хороший персонаж вийшов, шкода, більше його в серіалі не буде.
А поява Пруітт Тейлора Вінса в образі товстого харизматичного Дж.Дж.ЛаРоша ще більше епізод прикрасило. Так що прекрасний епізод вийшов, як не крути.

Писатель Джеймс Паттерсон назвал свой двенадцатый роман про детектива Алекса Кросса просто “Кросс”. Создатели фильма расширили название до “Алекс Кросс”. А при переводе на другие языки, возможно, название будет еще длиннее (как в воду глядел! - прим. KinoFilms). Нельзя сказать, что оригинальные романы Паттерсона были великими философскими шедеврами, так что режиссеру Робу Коэну и его сценарной команде не пришлось работать с глубочайшим материалом, когда пришло время произвести перезагрузку франшизы, которая началась с таких фильмов, как “Целуя девушек” и “И пришел паук”.

Кроме того, конечно, Тайлер Перри - далеко не Морган Фриман, но даже принимая во внимания все эти факторы, которые работают против этого фильма, вы все равно оказываетесь шокированы тем, насколько все-таки он унылый и неинтересный. И даже безумный взгляд Мэттью Фокса не может оживить эту медленную и скучную картину, хотя и запоминается, пожалуй, в большей степени, чем все остальное.

Вполне разумно было выбрать на главную роль Тайлера Перри - в США он и вправду сейчас очень популярен, и расширить его актерское амплуа было и вправду поначалу неплохой идеей. Также вполне разумно будет сказать, что выбор Перри на роль Кросса было плохой идеей, хотя и не обязательно худшей в фильме, построенном на плохих идеях.

Перри играет Алекса Кросса, детектива “убойного отдела” и уголовного “профайлера”, то есть полицейского следователя, который составляет психологический портрет подозреваемого. В фильме он, правда, в основном вытаскивает подсказки буквально из воздуха и основываясь на них решает очередное дело. Его последнее дело включает поиск сумасшедшего убийцы, который пытается добраться до трудной цели, убивая всех, кто мешает ему. Кросс и его команда должны найти убийцу быстрее, чем тот сможет закрыть свой список, но очень скоро оказывается, что в перекрестье прицела маньяка находятся уже они сами.

Перри не справляется с ролью спортивного, атлетически сложенного, но тем не менее блестяще интеллектуального Алекса Кросса. Вместо этого он демонстрирует нам сдержанность, граничащую с лунатизмом, а классическая история “коп-против-серийного убийцы” в его исполнении оказывается скорее историей вялого косноязычного мямли, чем рассказом о парне, чей острый ум проникает в самое сердце дела. Основной методикой Кросса в раскрытии преступления является метод “у меня нет никакой конкретной информации об этом преступнике, так что я собираюсь просто разглагольствовать, изрекая туманные общие фразы, картинно бороздя лоб морщинами”.

По сюжету фильма Кросс еще находится на раннем этапе своей карьеры, работая в детройтском отделении полиции вместе со своим партнером и лучшим другом Томасом Кейном (Эдвард Бернс). Они пытаются выследить убийцу под кодовым именем Пикассо (Мэттью Фокс), который совершает несколько убийств и покушений на убийства чиновников высшего ранга в международном конгломерате, которым заведует большой босс, Жиль Мерсье (Жан Рено). Кстати, именно он и является конечной целью Пикассо. Непонятно только, как эффектные убийства подчиненных помогут Пикассо подобраться ближе к своей цели, а не побудят полицию обеспечить Мерсье дополнительной охраной. Но таков, видимо, туманный, извращенный ум маньяка, и такова особенность мышления голливудских сценаристов, которые не заботятся о том, чтобы в фильме присутствовал хотя бы минимальный смысл.

В отличие от оригинального фильма “Алекс Кросс” с Морганом Фриманом, который имел рейтинг R (детям до 17 лет вход разрешается только в сопровождении взрослого - прим. KinoFilms), здесь все ужасные преступления не демонстрируются зрителям дольше доли секунды, а излишне откровенные подробности тщательно заретушированы, чтобы соответствовать подростковому рейтингу PG-13 (дети до 13 лет допускаются на сеанс только с родителями - прим. KinoFilms). Сильная сторона Коэна как режиссера обычно состоит в боевых сценах, но здесь драки, погони и перестрелки в основном выглядят нагромождением быстрых кадров.

Боевые сцены появляются тут и там, и, как правило, обосновываются только тем, что с прошлой такой сцены уже прошло пятнадцать минут. Первая сцена, в которой Кросс буквально уворачивается от пули через секунду после того, как в него стреляют, подводит итог картине, которая начиналась как плохой полицейский фильм, а заканчивается как плохая пародия на "Грязного Гарри". И если боевые сцены в фильме просто ужасны, то изображение процесса расследования просто инфернальны. Помните слова про вытаскивание подсказок из воздуха? Это не преувеличение.

Мэттью Фокс играет Пикассо, как отчисленный из школы Джокера студент, который пока только научился злобно кудахтать перед тем, как совершить очередную гнусность, неоднократно названивая Кроссу, чтобы поиздеваться над ним на расстоянии. Бросается в глаза и его истощенный вид, как будто он пытается поспорить с Кристианом Бэйлом, кто сможет потерять больше веса для своей роли. Кроме того, он играет сумасшедшего на уровне, позволенном только Николасу Кейджу, а это недопустимо для любого актера.

Фильм мог бы стать хотя бы яркой, динамичной картиной, которую приятно посмотреть только ради смеха, под пиво и с друзьями. Но даже этого в “Алексе Кроссе” мы не дождемся , ибо этот фильм целиком состоит из серой, скучной напряженности и бесцветной драмы. Романы Паттерсона, возможно, были - и, вероятно, до сих пор остаются - простыми и незамысловатыми, но огромная их популярность дает основания полагать, что они, по крайней мере, интересны. Нужно было позволить Робу Коэну и его команде перенести эту интересность в фильм, но этого, увы, не случилось.

Примечание: Отси Кударт - наш специальный соратник из Голландии, поставляющий нам отличные рецензии на самые ожидаемые и только что вышедшие фильмы.

Яким би зайнятим не був Міша Коллінз, він завжди знайде пару хвилин, щоб розповісти всяке цікаве про свій улюблений серіал "Надприродне". Цією його властивістю можна було не скористатися, і ось що він розповів вдячним слухачам про відносини Кастіеля з Діном, а також про те, що ж сталося з його персонажем в Чистилище на цей раз.
Питання: В останній раз, коли ми бачили Кастіеля (а це було в другому епізоді), він був, судячи під усього, в якійсь серйозній небезпеці, і просив допомоги у Діна. Можете просвітити нас, що ж там відбувалося, і чим все закінчилося?
Міша Коллінз: Ну, в майбутньому ми побачимо в точності, що там трапилося. Другий епізод був свого роду тизером, але скоро ми, так би мовити, по повній вгризаючись в те, що сталося тоді в Чистилище. Касу вдасться втекти з Чистилища, ну а як і чому - це ми побачимо трохи пізніше.
А можна чого-небудь дізнатися про те, чому Дін так наполегливо відмовляється говорити про те, що трапилося з Кастіеля, навіть у розмові з Семом?
Мені здається, Дін сам не знає всього повністю. Так що він не те щоб відмовляється говорити, він просто не бачить повної картини того, що сталося. І може бути, випробовує деяке почуття провини за подію. А Дін, як ви знаєте, реагує на почуття провини дуже по-дитячому.
А як далі будуть розвиватися відносини Бенні і Кастіеля? Як вони ставляться один до одного?
Ну, як мені це бачиться - хоча напряму в сценарії такого не вказується - але мені здається, що Кас злегка ревнує Діна до Бенні. Йому трохи заздрісно, ​​що тепер у Діна з'явився новий друг. А відносини між Бенні і Діном дійсно дуже дружні, незважаючи на те, що там завжди присутній певна напруга.
Ось таким ось чином Міша Коллінз просвітив нас щодо свого персонажа. Ну і, щоб два рази не вставати, повідомляємо, що дрібний помічник Вінчестерів, мисливець на ім'я Гарт (Ді-Джей Куоллс) знову з'явиться в серіалі. Як з'ясовується, поки Сем і Дін були не при справах, Гарт успішно працював за них, і навіть частково взяв на себе функції Боббі по обробці інформації, що стосується надприродних особистостей. А ось вам і кілька кадрів з листопадової серії, де Гарт знову порадує нас своєю присутністю.

У всех любителей ужастиков были большие надежды на Генри Джуста и Ариэля Шульмана, когда они взялись за франшизу “Паранормального явления”. Их творческий порыв и захватывающая мифология сделали Paranormal Activity 3, таким же удивительным и пугающим, как и первый фильм серии. Но через год после ПЯ3 нас ждет разочарование: портативные камеры включаются, призраки как и прежде разгуливают по дому, и мы снова знакомимся с Кэти и ее демоническим дружком - начинается “Паранормальное явление 4”. От своих предшественников она отличается гораздо более примитивной историей и отсутствием оригинальных находок.

Отказавшись от идеи сделать из четвертой части очередной приквел и окунуться куда-нибудь в первобытные времена, откуда, по-видимому, и пришли демоны и духи, Paranormal Activity 4 начинается как продолжение второй части. Нам показывают наиболее лакомые кусочки из второго фильма, чтобы напомнить о Кэти и ее племяннике Хантере, которого она похитила из дома своей сестры в самом конце ПЯ2. Оттуда они переезжают в другой город, к другой семье, и к совершенно новым дверям, открывающимся сами по себе, пока по комнате летает кухонная утварь, а где-то на заднем плане движутся мрачные силуэты. Все пугающие элементы типичны. Но еще более типичным на этот раз является повествование.

В “Паранормальном явлении 4” центральным персонажем является Алекс, девушка-подросток, живущая с родителями, которые предпочитают не разговаривать друг с другом. Кроме родителей, у нее есть младший брат Уайатт, и все идет прекрасно, до тех пор, пока соседский ребенок, Робби, не начинает дружить с Уайаттом и не знакомит его со своим воображаемым другом. Ну, а мы все знаем, как воображаемые друзья ведут себя в подобных историях, не так ли? Робби не просто странный парень, который любит молча стоять и смотреть на людей и носить носки под сандалии. Его присутствие приводит к началу сверхъестественных явлений в доме Алекс, которая, обеспокоенная происходящим, устанавливает в доме камеры безопасности с помощью своего парня, Бена.

Но Бен хорош не только тем, что умеет устанавливать камеры, но и предоставляет несколько по-настоящему смешных шуток. Остроты важны для Paranormal Activity 4, который является, наверное, самым смешным фильм в серии до сих пор. Правда, несмотря на несколько удачных шуток, это нововведение скорее знаменует регресс и деградацию франшизы, от первых фильмов которой люди пугались настолько, что опасались идти домой из кинотеатра. В нынешнем же фильме все страшные моменты типичны, неоригинальны и легко предсказываются. Здесь есть даже два (прописью - два) момента, когда зрителей пугают... котом. Реально, котом. В 2012 году.

Новый фильм мало добавляет к мифологии серии. Кэти, которую снова играет Кэти Фезерстон, появляется только время от времени, чтобы оживить повествование. Мало внимания уделяется Алекс или ее семье, авторы фильма, похоже, больше увлеклись правилами появления всех этих призраков, и странным культом, который они ввели в последнем фильме. Неожиданные сюжетные повороты присутствуют, но они не очень хорошо объясняются, либо, может быть, нам пояснят, о чем шла речь, уже через год, в “Паранормальном явлении 5”..

Будем надеяться, что к тому времени, они придумают хорошую причину, по которой герои будут записывать все происходящее в доме, а также почему и как данная “найденная пленка” была вообще найдена, потому что в нынешнем фильме этому аспекту уделяется недостаточно места. На данный момент, по-видимому, персонажи вообще не должны обосновать, почему они снимают абсолютно все происходящее, или почему они реагируют на страшные вещи только когда они появляются в поле зрения камеры. Но стоит попытаться представить, как герои держат эти камеры, когда пытаются сбежать от демона - и еще несколько минут смеха вам обеспечено. Это не совсем ожидаемая реакция при просмотре фильма ужасов, кстати.

В целом, Paranormal Activity 4 - это бесславный потомок третьей части, которая, в свою очередь, была куда хуже оригинального фильма. На данный момент, от франшизы “Паранормального явления” осталось всего лишь название, и к традиционному испугу при просмотре примешивается большая доля разочарования и скуки. Жаль, что франшиза, которая когда-то пугала зрителей до икоты, теперь вызывает лишь усталые зевки в заполненных мультиплексах. Что ж, sic transit gloria mundi.

Примечание: Отси Кударт - наш специальный соратник из Голландии, поставляющий нам отличные рецензии на самые ожидаемые и только что вышедшие фильмы.

А тут звідки не візьмись вистрибнула четверта серія "Теорії великого вибуху" по імені Re-Entry Minimization, що можна перекласти як "Неважливо повернення". А можна і не перевести. Хитрість тут в тому, що re-entry - це авіакосмічний термін, і означає "вхід в атмосферу". Ну, це про космічний апарат, наприклад, який повертається на Землю. Як показується в самому початку серії, Говарду довелося пережити і одне, і інше. В обох випадках повернення дійсно вийшло неважливим.
Серія як зазвичай розділена на дві сюжетні вітки. У першій Леонард, Шелдон, Пенні і Емі грають в настільні і не дуже ігри типу "Крокодила", причому Шелдон постійно програє, тому що він ідіот. Причому ідіот самовдоволений і від того ще більш безглуздий. А разом з ним програє і Леонард, тому що вони в одній команді. І так, кадр зліва підібраний виключно вдало, Пенні дійсно поцілувала Шелдона. І не один раз. І не тільки Пенні. Загалом, було досить забавно.
А друга гілка - це Говард повертається додому, але його, як кажуть, ніхто не чекає, лише тільки луна гірких слів "любов тут більше не живе". Серйозно - у Бернадетт трапилася пекельна алергія, герпес і соплі, так що займатися з нею всяким Воловиця різко перехотілося. У мами вдома він виявив свого стоматолога (без трусів), що ще більше посилило. Радж проміняв його на Стюарта, який тепер навіть живе у нього, і веде себе як малолітня коханка (огидно). Ну і нарешті Леонард і компанія просто прямим текстом послали Говарда гуляти, коли він заявився до них як до останньої надії.
Ось така ось цікава компанія друзів підібралася у бідного Говарда - купа бездушних егоїстів. Чудово. На цьому тлі навіть злісні російські космонавти здадуться милими няшкамі. Серія, в цілому, не зовсім фонтан, не вразила.

Актор Х'юго Уівінг ("Матриця", "Володар кілець", "Капітан Америка") днями розповів в інтерв'ю сайту Collider.com, що свою роботу над фільмом "Трансформери" - він озвучував там Мегатрона - він вважає безглуздою тратою часу. Уівінг розповів, що він поняття не мав, хто такий Мегатрон, і взагалі не зустрічався з режисером фільму Майклом Беєм, а просто прийшов у студію, наговорив свої репліки, і пішов.
"Це практично єдиний випадок, коли я поняття не мав, про що там мова, я не думав про це, і мені було все одно ... Не те, щоб я шкодую про свою участь, але взагалі я дуже рідко роблю щось безглузде. А це було реально безглуздим, чесно. Без образ. "
Тим не менш, цей коментар, очевидно, зачепив Майкла Бея, тому що 18 жовтня останній розмістив на своєму сайті в Інтернеті уїдливий пост: "Нікого ніколи не задовбують актори, які заробляють по п'ятнадцять мільйонів доларів за картину, або, скажімо, отримують двісті тисяч за озвучку, яка забрала в них приблизно одну годину сорок три хвилини, а після цього пхикають про свою важку долю?"
"Враховуючи всі світові проблеми, невже ці похмурі актерішкі дійсно думаю, що комусь цікаві їхні скарги на те, що їх роль була "недостатньо артистична" або"недостатньо драматична"? Куди пішли ті часи, коли люди робили свою справу, отримували гроші за тяжку працю, і посміхалися при цьому? "
В кінці режисер сміливо додав: "Нехай скажуть спасибі, що у них взагалі робота є - тим більше робота із зарплатою, що перевищує доходи 98% людей в США". Правда, після цього Бей свій пост стер - що не дуже-то відважно.
Ось такі от зоряні війни.

Подивився другу серію четвертого сезону "Щоденників вампіра" - називається вона Memorial, що я б переклав як "Поминки". З приводу першої серії нового сезону я писав, що викликає вона скоріше подив повною нездатністю показати душевні терзання Ленки при перетворенні у вампіра. Виглядало це тоді, чесно кажучи, дивно - "Ой, я стала вампіром, незручно-то як ... ну та й годі". Повне відчуття, що в житті героїні від цієї події не помінялося рівно нічого. Що трохи дивувало. Ну, а тут, виходить, нова серія.

Ну, по-перше - якщо комусь стає погано при вигляді крові, то краще цю серію не дивитися, крові тут багато. Ленку постійно рясно нудить від тварин і консервованих донорських пакетів, кровища капає зі стель і розмазується по полам, дзеркалам та раковинам, і взагалі, злегка переінакшивши класика, можна узагальнити зміст епізоду наступним чином: "тугий струмінь крові з дзвоном вдаряє в таз". Що знову-таки трохи розчаровує, хочеться подивитися на майстерно розказану цікаву історію, а тут таке.
Приблизно посередині серії гранично ясно стає, як творці серіалу уявляють собі ідеальні вампірської-людські стосунки. На поминках помершего пастора Ленка з голодухи стає погано, і добрий друг Метт з готовністю підставляє шию: їж, ​​подруга! Ну, тобто типова реакція безвольної ганчірки на заявив кінчених наркомана: "Мені потрібно жахнути!" - "Не питання, дорога, ось баян, ось джгут, і ні в чому собі не відмовляй". Чесно кажучи, дивитися було гидко.
Нарешті, головна інтрига епізоду полягала в тому, що в місто приїхав негр-горець по імені Коннор, в ході комплексу оперативно-розшукових заходів обчислив, що Тайлер вампір, і кілька разів стрельбанул в нього дерев'яними кулями з мега-пістоля. Тайлеру, зрозуміло, хоч би хни, зате за негром погналися, але він стрибнув у машину і поїхав. Примітно, що мега-швидкі вампіри його навіть наздоганяти не стали. Напевно, Коннор вийшов тим самим Невловимим Джо, якого не ловлять тільки тому, що він на фіг нікому не потрібен.
Забавно, до речі, що козирні дерев'яні кулі, на думку Стефана і Бонні, не пошкодили Тайлеру тому, що той був гібридом, а звичайного вампіра завалили б на місці. Дивно, що Деймону від обойми таких куль, випущених в упор, не було взагалі нічого.
Єдине, що трішки порадувало, була поява Аларіка у вигляді доброзичливого привида. Аларік не став битися в істериці і вказувати Деймону і іншим, що вони поводяться як повні ідіоти, він тільки сидів на своїй могилі і посміхався. Але хоч так.
В цілому, серія досить погана і ні про що.

Подивився третю серію восьмого сезону "Надприродного". Серія примітна в першу чергу назвою - Heartache. Назва хитра: українською воно означає "душевні муки" або "туга на серці», але оскільки буквально в перші ж хвилини чуваку там виривають з грудей серце, стає зрозуміло, що значень у назви виходить більше, ніж одне. А друге, що примітно в серії, це те, що режисирував її сам Дженсен Еклс, і з такої нагоди навіть запросив в неї свого батька. Ось той суворі коп на самому початку - це якраз він, Алан Еклс.
Все інше в серії більш ніж звичайне, нічого цікавого там більше немає.
Причин тому, як мені здається, дві. Чи ні, навіть одна - хронологічно цей епізод знімали самим першому у всьому восьмому сезоні для того, щоб, виконавши свою режисерську роботу, Дженсен повернувся до актерствованію, і більше від нього не відволікався. Тому, не виключено, актори там ще не розігрілися як слід і виглядали злегка відмороженими. І навіть пристойних жартів за всі сорок з чимось хвилин було відпущено злочинно мало. І навіть Кроулі не показали. Що вже говорити про харизматичному негіднику Бенні - його не було теж.
Замість цих славних хлопців нам згодували дурнувату історію про спортсмена родом із стародавніх майя, який, щоб жити вічно, щорічно вигризає чужі серця. Ну, як кажуть, "і шо і шо і шо і шо?" Та ще Семчік всю дорогу нив, що не хоче він більше полювати, а хоче жити звичайним життям і вступати до університету. Як ніби він, практично розміняв четвертий десяток лоб, там комусь потрібен.
Не, не глянув мені ця серія, нуднувата якась. Дженсен, досить знімати свої епізоди, не твоє це!